В статті послідовно обгрунтовано твердження про позаконтекстуальний характер метафізичного знання. Доведено, що метафізика як знання граничного рівня абстракції детермінує контекст, що надає їй статус чистої теорії про універсальні сутнісні основи існування та пізнання світу. Також метафізика як спекулятивний рівень граничних абстракцій визначає загальний контур реалізації та здійснення культури, від конкретно-історичного тлумачення яких залежить зміст культурного простору існування людини. Висловлено гіпотезу, що метафізика культури акцентує константні принципи специфіки людського буття, а ефективність та дієвість рефлексії феномену культури здійснюється шляхом визначення основоположного для (...) певної епохи діалектичного протиріччя. Відповідно, метафізика є вираженою смисловою конструкцією культури, яка продукує певний тип мислення, пам’яті та ідентифікації, тобто суб’єктивності; та соціальності як етико-аксіологічної моделі взаємодії з Іншим. Аргументовано, що класична метафізика з моменту її виникнення і протягом усього довгого, змістовного та продуктивного існування є своєрідною орієнтацією у просторі. Автор доводить, що культура – це збір простору в інтелігібельній конструкції, специфічний характер людського буття у Всесвіті, спосіб перебування людини у світі. Простір у метафізиці культури означає область локалізації «Его» і поле трансценденції одночасно. Аргументовано, що метафізика через простір культури дозволяє емпірично відчувати Всесвіт як Єдине, припускати наявність сенсу. Визначено поняття метафізики культури як сфери філософського дослідження феномену культури в її граничних, позадосвідних, сутніснісних принципах історичного розвитку та смислових трансформацій. На основі проведеного аналізу автор резюмує визначення феномену культури як специфічно людського способу освоєння простору та підкорення часу, а свідомості - як топології рефлексивних практик. (shrink)

Personhood is a foundational concept in ethics, yet defining criteria have been elusive. In this article we summarize attempts to define personhood in psychological and neurological terms and conclude that none manage to be both specific and non-arbitrary. We propose that this is because the concept does not correspond to any real category of objects in the world. Rather, it is the product of an evolved brain system that develops innately and projects itself automatically and irrepressibly onto the world whenever (...) triggered by stimulus features such as a human-like face, body, or contingent patterns of behavior. We review the evidence for the existence of an autonomous person network in the brain and discuss its implications for the field of ethics and for the implicit morality of everyday behavior. (shrink)

In “Imaging or Imagining? A Neuroethics Challenge In- The assumption at issue here is the assumption that the formed by Genetics,” Judy Illes and Eric Racine (see this ismind literally is the brain (i.e., is numerically identical to sue) argue that “traditional bioethics analysis” (TBA), as de-.

In "Imaging or Imagining? A Neuroethics Challenge Informed by Genetics," Judy Illes and Eric Racine argue that "traditional bioethics analysis" (TBA) is insufficient to deal with moral and metaphysical challenges endemic to recent developments in neuroscience, apparently because they believe that these developments differ in kind, not merely degree, from previous developments. This article suggests that recent neuroscientific developments do not have any metaphysical implications that pose the sort of challenge with which Illes and Racine are concerned. Illes and Racine's (...) view fails because of two faulty metaphysical assumptions: first, the assumption that the mind is the brain; and second, the assumption that neurotechnology has implications for questions related to personal identity. (shrink)

These CQ Sources were compiled by Bette Anton.

This paper explores the relationships that various applied ethics bear to each other, both in particular disciplines and more generally. The introductory section lays out the challenge of coming up with such an account and, drawing a parallel with the philosophy of science, offers that applied ethics may either be unified or disunified. The second section develops one simple account through which applied ethics are unified, vis-à-vis ethical theory. However, this is not taken to be a satisfying answer, for reasons (...) explained. In the third section, specific applied ethics are explored: biomedical ethics; business ethics; environmental ethics; and neuroethics. These are chosen not to be comprehensive, but rather for their traditions or other illustrative purposes. The final section draws together the results of the preceding analysis and defends a disunity conception of applied ethics. (shrink)

In this paper, I take a critical stance on the emerging field of nanoethics. After an introductory section, “Conceptual Foundations of Nanotechnology” considers the conceptual foundations of nanotechnology, arguing that nanoethics can only be as coherent as nanotechnology itself and then discussing concerns with this latter concept; the conceptual foundations of nanoethics are then explicitly addressed in “Conceptual Foundations of Nanoethics”. “Issues in Nanoethics” considers ethical issues that will be raised through nanotechnology and, in “What’s New?”, it is argued that (...) none of these issues is unique to nanotechnology. In “It’s a Revolution!”, I express skepticism about arguments which hold that, while the issues themselves might not be unique, they nevertheless are instantiated to such a degree that extant moral frameworks will be ill-equipped to handle them. In “What’s Different?”, I draw plausible distinctions between nanoethics and other applied ethics, arguing that these latter might well identify unique moral issues and, as such, distinguish themselves from nanoethics. Finally, in “What Now?”, I explore the conclusions of this result, ultimately arguing that, while nanoethics may fail to identify novel ethical concerns, it is at least the case that nanotechnology is deserving of ethical attention, if not a new associative applied ethic. (shrink)