Метою статті є виявлення та наукове обґрунтування змістового аспекту поняття «абілітаційна компетентність батьків» дітей з особливими освітніми потребами у контексті реалізації інклюзивного навчання. Методологія дослідження. Для реалізації поставленого завдання було здійснено: теоретичний аналіз спеціальної психолого-педагогічної літератури та останніх наукових розвідок із проблеми дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців; законодавчої бази з питань впровадження інклюзивної освіти; – аналіз документальних даних для виявлення актуальних проблем реалізації інклюзивного навчання; – термінологічний аналіз наукових джерел для розкриття змісту понять «абілітація», «компетентність батьків», «абілітаційна компетентність»; – класифікацію (...) та порівняння для окреслення рівнів сформованості батьківської компетентності. Наукова новизна. У статті проаналізовано вітчизняний досвід упровадження інклюзивного навчання у шкільну практику. На підставі теоретичного аналізу окреслено актуальні питання та запити, що потребують нагального розв’язання. Визначено змістовий аспект поняття «абілітаційна компетентність батьків» дітей з особливими освітніми потребами. Окреслено рівні сформованості батьківської компетентності. Визначено показники сформованої абілітаційної компетентності. Висновки. Дослідження дало змогу встановити, що провідним чинником успішної реалізації інклюзивного навчання є залучення батьків до цього процесу. З’ясовано, що готовність батьків до включення в освітню інклюзію є актуальною проблемою, яка вимагає вирішення. Встановлено, що усвідомлення батьками власної ролі та відповідальності у процесі інклюзії зумовлено формуванням їх абілітаційної компетентності. Абілітаційну компетентність розглядаємо як таку, що дозволяє батькам здійснювати якісний догляд за дитиною, ефективно вибудовувати процес її розвитку, проводити корекційні заходи з урахуванням особливостей її здоров’я, вікових особливостей та особливостей її особистості. Виявлено, що батьківська готовність до співпраці залежить від рівня сформованості їх абілітаційної компетентності. Показниками сформованої абілітаційної компетентності батьків виступають: здатність батьків ініціювати активність у разі негативного результату; активність, спрямована на процес виховання і розвитку дитини; здатність брати відповідальність за власні дії у цьому процесі. Дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми, перспективу подальших наукових розвідок, на наш погляд, становлять питання практичних шляхів формування високого рівня абілітаційної компетентності батьків дітей з особливими освітніми проблемами. (shrink)

У статті розглянуто сучасні інноваційні технології соціальної роботи в умовах глобальної цифровізації. Проаналізовано значення інформації у сучасній професійній діяльності соціального працівника. Розкрито роль комунікації у мережі Інтернет у процесі взаємодії соціального працівника із клієнтом. На основі теоретичного аналізу інформаційних джерел визначено технології SММ, які можуть стати стартовим майданчиком для соціальної роботи з молоддю. Здійснено аналітичний огляд особливостей соціального обслуговування сімей з дітьми та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах, безробітніх громадян, людей похилого віку, осіб з інвалідністю та інших вразливих (...) верств населення в умовах карантину. Визначено особливості традиційних та інноваційних джерел комунікації в умовах карантину. Обґрунтовано необхідність використання ресурсів інтернету та віртуальної взаємодії у професійній діяльності соціального працівника. Проаналізовано проблеми, з якими зіштовхується соціальний працівник у процесі опрацювання та аналізу отриманої інформації. Визначено особливості відбору інтернет-інформації. Визначено критерії об’єктивності висвітлення інформації та ресурси, що спростовують відомості про фейкові новини. Здійснено спробу тлумачення поняття «блог» у сфері соціальної роботи. Проаналізовано наповненість інформаційним контентом та відповідним віртуальним простором професійної діяльності працівників соціальної сфери. З’ясовано, які джерела інформації мають велике значення у системі соціальної роботи. Проаналізовано позитивний вплив і негативну роль соціальних мереж у системі соціальної роботи. Розглянуто джерела інформації у процесі ведення індивідуального випадку соціальним працівником. (shrink)

Окреслення сучасних трендів організації соціального забезпечення населення України відбулося на засадах узагальнення науково-методичного базису вітчизняних та зарубіжних учених із використанням офіційних даних Державної служби статистики України, Міністерства соціальної політики України, Державної казначейської служби України, Центру громадської експертизи. У статті наведено результати аналізу темпів зростання державних витрат на соціальний захист та соціальне забезпечення населення. Проаналізовано структуру видатків зведеного бюджету України, динаміку кількості пенсіонерів усіх категорій у регіональному розрізі за період 2010–2020 рр. За результатами аналізу встановлено, що в Україні спостерігаються стійкі тенденції (...) в організації соціального забезпечення, серед яких переважно зростаючий тренд державних витрат на соціальний захист і соціальне забезпечення населення, стійкий тренд у пенсійному забезпеченні, який характеризується витратами на соціальний захист пенсіонерів на рівні більш ніж 50% та суттєва диференціація пенсійного забезпечення по регіонах України, яка майже не змінюється протягом Усього періоду незалежності України. Встановлено, що поряд зЫ стійкими трендами в організації соціального забезпечення населення України відбуваються трансформації, які визначають нові тренди. З’ясовано, що протягом аналізованого періоду відбулося уповільнення темпів зростання соціального забезпечення населення України, яке напряму пов’язане зі зміною структур видатків соціального забезпечення за 2018–2020 рр. Доведено, що зростання видатків державного бюджету на соціальний захист і соціальне забезпечення у 2020 році проти 2019 року зумовлено зміною механізму надання у 2020 році пільг та житлових субсидій та передачею повноважень Міністерству соціальної політики, що зумовило зниження міжбюджетних трансфертів. (shrink)

У статті проаналізовано та розкрито сучасні актуальні проблеми сім’ї як об’єкта соціальної політики та соціальної роботи. Аналізом встановлено, що на сучасному етапі сім’я як соціальний інститут суспільства переживає кризу, яку спричинила низка факторів глобального та локального рівнів. Дослідженням визначено що соціальна політика стосовно інституту сім’ї – це комплекс соціально-економічних, нормативно-правових, соціальних, демографічних та інших заходів державного та недержавного впливу щодо виявлення, узгодження та задоволення потреб та інтересів сім’ї. Головним завданням соціальної політики щодо української сім’ї є: розроблення напрямів підтримки сім’ї, функціонування (...) системи соціального захисту сім’ї з мережею соціальних служб, установ, організацій, різними технологіями, методами та послугами й іншими формами соціальної роботи із сім’єю та її членами. Основним реалізатором соціальної політики із сім’єю є центральний орган публічної влади – Міністерство соціальної політики з його структурними підрозділами та мережами соціальних служб, установ та організацій. З’ясовано, що на сучасному етапі соціальна робота з українською сім'єю проводиться за такими основними напрямами: соціально-економічним, психологічним, освітнім та медіації. Сучасна соціально-психологічна підтримка сім´ї відбувається із забезпеченням відновлення позитивного мікроклімату між її членами, особливо в період сімейних криз. Освітній напрям соціальної роботи забезпечує соціальну допомогу та підтримку у навчанні та вихованні. Медіація з її процедурами, формами та підходами здійснює соціальну допомогу сім'ї з вирішення спорів, конфліктів та допомагає в організації її життєдіяльності, забезпечує координаційні процеси взаємозв'язку сім'ї із соціальними службами, установами та організаціями щодо вирішення питань соціального захисту та підтримки. (shrink)

Однією з більш широких цілей інтеграції є створення школи для всіх, яка буде відповідати особливим потребам і можливостям всіх учнів з особливими освітніми потребами і без них. Вимір терміна «інтеграція» не досягається простим співіснуванням дітей з особливими освітніми потребами і без них. Функціональна інтеграція починається у класі і залежить від використання викладачем ефективних стратегій і практик, щоб діти з особливими освітніми потребами брали активну участь як в академічному, так і в соціальному навчанні. Основна мета цієї статті, яка стосується інтеграції дітей (...) з особливими освітніми потребами та факторів, що роблять цей процес успішним, – це проаналізувати та дослідити інтеграційні практики, які вчителі використовують у спеціальній освіті, їх турботу про інтеграцію всіх дітей і навести фактори, які роблять цей процес успішним. З цією метою було виконано описово-аналітичне дослідження запропонованих літературних джерел та статей. Зокрема, за ключовими словами було досліджено джерела з мережі Інтернет, бібліотек. Вивчення інтеграції дітей з особливими освітніми потребами та факторів, які роблять цей процес успішним, є важливим заходом, оскільки останні десятиліття були відзначені спробою суспільства позбутися упереджень щодо людей з обмеженими можливостями. Зроблено висновок, що педагогічні інклюзивні практики, а також застосування інклюзивної освіти можуть забезпечити рівний доступ для всіх до загальноосвітньої школи та усунути шанси стигматизації учнів. У реалізації інклюзивної освіти домінуючу роль відіграє вчитель. Направляючи та допомагаючи студентам та ефективно застосовуючи педагогічні інклюзивні практики, сучасний учитель може досягти інклюзії, надаючи можливості для двостороннього спілкування. Основною умовою його практичного застосування є його безперервне навчання із питань інклюзії. (shrink)

Стаття висвітлює актуальні проблеми аргентинської системи пенсійного забезпечення та спроби уряду країни її реформувати. Мета роботи – висвітлити процес перетворень пенсійної системи Аргентини в контексті зміни її соціально-економічної моделі у 90-і рр. ХХ ст. Методологічною основою роботи є діалектичний підхід, згідно з яким реформаторська діяльність сучасної держави є способом розв’язання соціальних конфліктів, задоволення потреб усіх членів суспільства та гармонізації суспільних відносин. Показано реформаційну діяльність аргентинської держави як спробу врегулювання протиріч системи пенсійного забезпечення та узгодження інтересів різних соціальних груп. Використано методи (...) аналізу та синтезу, класифікації, а також хронологічний, логічний та описовий методи. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що у роботі здійснено одну з перших спроб комплексного вивчення передумов, процесу та наслідків реформи пенсійного забезпечення в Аргентині в умовах ринкових перетворень 1990-х рр. Висновки відбивають основні результати дослідження. Показано, що традиційна солідарна пенсійна система в Аргентині не охоплювала пенсійним забезпеченням значну частину громадян і характеризувалася низькими розмірами пенсійних виплат. Причинами такого становища визначено демографічну ситуацію та особливості соціально-трудової сфери. Виявлено, що через високий рівень безробіття та неформальної зайнятості значна частина аргентинців перебувала поза межами пенсійного страхування. Розкрито особливості переходу від державної солідарної до інтегрованої пенсійної системи, де перевага надавалася накопичувальній схемі, що управлялася приватним сектором. Проаналізовано нормативно-правові акти із пенсійного забезпечення. Доведено, що шляхом пенсійної реформи покращити стан пенсійної захищеності аргентинців не вдалося. Кількість вкладників і отримувачів пенсій зменшилася. Позначено причини неуспішності реформи. Через високе безробіття та величезний неформальний сектор, де працювала половина трудоактивного населення, а також через економічний спад кінця 1990-х рр. внески вкладників до пенсійних фондів були нерегулярними. Через запровадження Законом високого 30-річного бар'єру щодо обов’язкових пенсійних внесків значна частина вкладників опинилася поза межами пенсійного покриття. Як результат показано скасування реформи і повернення Аргентини до старої солідарної системи, що управляється винятково державою. (shrink)

Реформування, децентралізація державного управління в Україні вимагає впровадження нових підходів та принципів у формуванні молодіжної політики, упровадження та реалізації молодіжної роботи на всіх рівнях держави. Одним із пріоритетів ефективної реалізації молодіжної політики в Україні є розроблення, упровадження та розвиток освітніх програм для молодіжних працівників, запровадження нових форм, методів та інструментів молодіжної роботи. Мета роботи – проаналізувати особливості професії «молодіжний працівник» у контексті молодіжної політики. У дослідженні використано комплекс загальнонаукових методів: аналіз наукових публікацій для окреслення сутності проблем становлення та розвитку професії (...) «молодіжний працівник»; аналіз та синтез – для виокремлення особливостей професії «майбутній працівник»; систематизація та узагальнення наукової літератури, нормативних документів для формулювання висновків за результатами дослідження. Наукова новизна роботи полягає в тому, що у досліджені вперше розглянуто професії, до обов’язків яких відповідно до класифікатора професій входить робота з молоддю; вивчено нормативно-правові документи, акти, які регламентують молодіжну політику, молодіжну роботу та особливості роботи молодіжного працівника; висвітлено особливості професії «молодіжний працівник» та становлення її в Україні; проаналізовано закордонні джерел щодо становлення та розвитку професії «молодіжного працівника». Висновки: проаналізувавши особливості професії «молодіжний працівник», констатуємо, що розвиток державної молодіжної політики в Україні стрімко вносить корективи та відкриває нові можливості й потреби в реалізації та впровадженні молодіжної роботи. Така діяльність неможлива без висококваліфікованих, обізнаних професіоналів, які володіють відповідними компетентностями. (shrink)

В Україні динамічно розвивається державна політика з питань децентралізації влади та створення територіальних громад, що передбачає передачу повноважень із державного рівня до органів місцевого самоврядування громади. Все більше прав, компетенцій, можливостей, коштів переходить у розпорядження територіальної громади та її мешканців. Одним із важливих інструментів змін є волонтерська діяльність та активізація мешканців щодо покращення життя у громаді своїми силами. Залучення мешканців до визначення нагальних проблем спільноти, зацікавленість жителів у пошуку шляхів їх вирішення спонукає до рішучих дій щодо впровадження визначених кроків із (...) вирішення проблем громади. Від соціальної активності та згуртованості мешканців залежить те, наскільки швидко відбудуться зміни в їх громаді, які сфери життя буде охоплено та за якими напрямами буде налагоджена волонтерська робота. Якщо грамотно підійти до організації волонтерської діяльності в територіальній громаді, залучивши мешканців до роботи та створивши ініціативні волонтерські групи, можна вирішити проблеми громади, тим самим покращити життя її мешканців, підняти громаду на новий рівень. Однією з інноваційних форм роботи із громадою є онлайн-волонтерство, що полегшує організацію волонтерської діяльності у громаді. Мета статті полягає в розгляді основних ознак територіальної громади та аспектів волонтерської діяльності, які впливають на розвиток та організацію волонтерства у територіальній громаді. Гостро постає питання відсутності сталих алгоритмів та етапів організації волонтерської діяльності в територіальній громаді щодо вирішення соціальних проблем її мешканців. Автором досліджено сутність територіальної громади як об'єкта волонтерської діяльності; розкрито уявлення про організацію волонтерської діяльності в територіальних громадах, особливості роботи волонтерів в умовах сьогодення; обґрунтовано основні поняття: «територіальна громада» та «волонтерська діяльність у територіальній громаді». Також автором виокремлено основні ознаки територіальної громади та схарактеризовано специфіку організації волонтерської діяльності в територіальній громаді. (shrink)

Стаття присвячена аналізу теоретичних основ щодо форм та витоків фінансування та фінансового забезпечення у системі соціального захисту. Визначено, що фінанси виконують вагому роль у частині забезпечення необхідних умов для формування, розподілу й використання ВВП у державі та забезпечення всіх суб’єктів суспільного відтворення грошовими коштами, достатніми для здійснення їхньої діяльності. Розкрито основні форми соціального захисту: соціальне страхування, що опирається на сформовані позабюджетні цільові фонди за рахунок особистих внесків учасників; соціальне забезпечення, що передбачає виплату універсальної соціальної допомоги чи послуг за рахунок загальнодержавних (...) коштів, які збираються із бюджетів різних рівнів; соціальну допомогу, що надається як матеріальна допомога або послуга за умови перевірки потреби в ній, що фінансуються за рахунок державних та приватних коштів. З’ясовано, що основна мета соціального захисту – це створення та забезпечення сприятливих соціально-економічних умов для всебічного розвитку людини як культурного, економічного та соціального індивіду. Стратегія соціальної державної політики має бути спрямована на забезпечення стабільності життя населення, зниження рівня безробіття, зменшення класової фінансової нерівності, подолання бідності та посилення соціального захисту населення. Процес фінансового забезпечення можливо умовно поділити на два етапи: формування фінансових ресурсів та використання фінансових ресурсів. Визначено, що фінансове забезпечення соціального захисту розглядаємо як систему грошових відносин розподільчого характеру, у процесі яких за рахунок податків та спеціальних внесків формуються централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів, що в майбутньому будуть використовуватися для фінансування соціальних виплат. (shrink)

У статті на основі теоретичного дослідження наукової проблеми, вивчення сучасної практики обґрунтовано використання тренінгових методів навчання у процесі формування комунікативних здібностей майбутніх соціальних працівників. Для дослідження проблеми було використано такі методи: теоретико-методичний аналіз літературних джерел; включене та опосередковане спостереження; ретроспективний аналіз власного досвіду автора. Виявлено, що процес формування комунікативних здібностей майбутніх соціальних працівників повинен бути цілеспрямованим, систематичним та включати дієві методи та форми роботи. Одним із ефективних навчальних методів є тренінг. Встановлено, що тренінг сприяє розвитку у майбутніх соціальних працівників відповідних (...) комунікативних умінь, навичок та форм поведінки, які є важливою складовою його професійної підготовки. Адже саме за допомогою тренінгу у майбутнього соціального працівника формується комплекс відповідних комунікативних умінь, навичок та форм поведінки, які є важливою складовою частиною його професійної підготовки. Ефективне формування комунікативних здібностей майбутніх соціальних працівників можливе за умови використання таких тренінгових методів: методи групової дискусії; ділових, творчих, імітаційних ігор; «мозкового штурму»; методу кейсів; використання вербальних і невербальних технік та інші. Обґрунтовано, що зміст тренінгових методів навчання має бути спрямований на вироблення навичок у майбутніх соціальних працівників вступати у взаємодію з об’єктами соціальної діяльності, тактовно і цілеспрямовано вести з ними бесіду, ураховувати інтереси й потреби клієнта, розуміти мотиви вчинків і поведінки клієнтів, знаходити до них індивідуальний підхід, прогнозувати їхній розвиток, результати роботи. Особливо актуально застосувати тренінгові технології як засіб для створення комунікативних ситуацій, наближених до умов реального спілкування в майбутній професії. (shrink)

У статті представлено різні наукові підходи до трактування термінів «профілактика», «профілактику правопорушень неповнолітніх». Визначено рівні профілактичної роботи з неповнолітніми: нейропсихологічний, загально-психологічний, віково-психологічний, педагогічний. Проаналізовано нормативно-правові акти, що стосуються профілактики правопорушень серед дітей, першочерговими з яких вважаємо «Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні», Закони України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про попередження насильства в сім’ї», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій (...) щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року. Встановлено, що, здійснюючи профілактику правопорушень неповнолітніх, співробітники ювенальної поліції виконують діагностичну, прогностичну, організаторську, інформаційну, управлінську, корекційну функції. Обґрунтовано модель формування професійної компетентності офіцерів поліції до профілактики правопорушень неповнолітніх, що складається з взаємопов’язаних між собою блоків. В організаційно-цільовому блоці модель передбачає постановку мети, визначення суб’єкта, об’єкта та принципів ; у змістовному блоці – визначення завдань та змісту профілактичної роботи з неповнолітніми правопорушниками ; у технологічному – визначення форм, методів, технологій, прийомів та засобів профілактичної діяльності та в оціночно-результативному – розробка критеріїв, показників, рівнів сформованості професійної компетентності офіцерів поліції до профілактики правопорушень неповнолітніх. (shrink)

У статті розглядається проблема підвищення якості вищої освіти через розроблення стратегії розвитку кафедри закладу вищої освіти в Україні, що є випусковою для спеціальності 231 «Соціальна робота». Визначено, що модернізація закладів вищої освіти є складним завданням сучасності та вимагає комплексного погляду на трансформаційні процеси, а разом із тим – конкретних дій за різними напрямами. Важливу увагу приділено аналізу застосування ресурсного підходу, згідно з яким для визначення напрямів розвитку випускової кафедри як структурного підрозділу ЗВО варто виділити ресурси, які можуть бути використані для (...) подолання актуальних проблем, а також визначити можливості, які можуть бути використані ЗВО у подальшому. Серед найбільш значущих напрямів визначені такі: навчання, викладання, діяльність наукового товариства студентів, волонтерська служба, працевлаштування студентів, інформаційна діяльність закладу та кафедри, діяльність студентської соціально-психологічної служби. Всі ці аспекти розглянуто з погляду активного залучення головних стейкхолдерів навчального процесу – гаранта ОП та менеджменту закладу вищої освіти, науково-педагогічних працівників, здобувачів, випускників, зовнішніх партнерів, стосунки з якими є стійкими та постійними. Тісна взаємодія між цими ключовими стейкхолдерами є важливою умовою розвитку ЗВО та освітньої програми, яка реалізується. Крім того, звертається увага на активізацію здобувачів вищої освіти як важливих учасників внутрішньої системи забезпечення якості вищої освіти: починаючи від інформування про можливості участі у цих процесах і завершуючи створенням окремих підрозділів за участю студентів. Окрема увага приділена проблемі запровадження міждисциплінарних освітніх програм для підготовки майбутніх фахівців із соціальної роботи із розширеними професійними компетентностями на межі декількох галузей знань, спеціальностей. (shrink)

Метою статті є теоретичний аналіз психологічного благополуччя в аспекті психологічної культури внутрішньо переміщених осіб медичних працівників. На нашу думку, є міцний зв’язок між «психологічним благополуччям» та «психологічною культурою». Для розуміння «психологічного благополуччя» будемо розглядати його через поняття «психологічної культури», як один із його конструкт. Теоретичне дослідження психологічної культури внутрішньо переміщених осіб медиків в аспекті психологічного благополуччя особистості дозволило нам розробити схеми-моделі параметрів та компонентів психологічного культури. Це здійснювалося нами у два етапи. На першому етапі ми розглядали психологічну культуру в загальнотеоретичному (...) плані, у рамках загальнопсихологічних підходів. На другому етапі – у прикладному для вирішення соціально-психологічних завдань для адаптації внутрішньо переміщених осіб, медичних працівників. Вперше було встановлено суттєвий взаємозв’язок рівня психологічної культури із суб’єктивним фактором – психологічним благополуччям. Досліджено, що психологічний фактор вивчає структурні та функціональні компоненти. Трансформації піддаються найважливіші особистісні конструкти, такі як психологічне благополуччя, яке розуміється в сучасній науці як злагоджений психічний процес, що забезпечує відчуття цілісності, внутрішньої рівноваги. Для виявлення найбільш об’єктивної картини психологічного благополуччя необхідно зрозуміти умови, в яких опиняється людина. Складність соціальних та психологічних особливостей конфлікту особливо сильно впливають на людей, і саме їх переосмислення психологічного благополуччя є своєрідним індикатором того, як вони ставляться до навколишньої дійсності і як прогнозують свої життєві перспективи, які перспективи розвитку їх особистісного ресурсу. У статті було вперше розглянуто психологічне благополуччя в аспекті психологічної культури внутрішньо переміщених осіб медичних працівників. Були з’ясовані основні структурні параметри психологічної культури, виділені основні компоненти психологічної культури. Розглядалося поняття психологічної стійкості, механізми саморегуляції та самоорганізації внутрішньо переміщених осіб медиків, форми і способи комунікації. Виявлено велике значення комунікативної компетенції переселенців медиків в успішній реалізації психологічного благополуччя особистості. (shrink)

У статті порушено проблему дослідження особливостей соціально-педагогічної діяльності з учнями основної школи, що схильні до девіантної поведінки, крізь призму психолого-педагогічних досліджень. У дослідженні проаналізовано, що девіантна поведінка учнів основної школи – це різновид поведінки, в якій наявні відхилення від загальноприйнятих морально-етичних норм. Зосереджено увагу, що соціально-педагогічна діяльність з учнями основної школи, що схильні до поведінки з відхиленнями, передбачає профілактичні програми, які мають різноманітні форми та методи діяльності: консультації, що проводяться на основі діагностичних матеріалів як окремих підлітків, так і класу загалом; (...) проведення занять з учнями основної школи та їхніми батьками, де обговорюються питання морально-етичного розвитку дітей, проблем сімейного виховання, їх причини та шляхи запобігання; семінари для підлітків, батьків, педагогічного колективу; спільне проведення батьківських зборів; колективний аналіз інформації, отриманої фахівцями та класним керівником; проведення спільних заходів для учнів основної школи тощо. У дослідженні ми зосереджуємо увагу на тому, що потужними профілактичними засобами проти бродяжництва, пияцтва і наркоманії є фізична культура і спорт, гуртки технічної творчості, позашкільна діяльність. Як показує досвід, серед підходів до організації профілактичної діяльності є підхід з цільовою установкою на затвердження альтернативної життєдіяльності: підвищення цінностей професійної діяльності та ділової кар'єри; планомірне утвердження позашкільної роботи з учнями; формування привабливого іміджу здорового способу життя та розвиток навичок спілкування і перцептивного досвіду; створення привабливих для підростаючого покоління форм дозвіллєвої діяльності; формування позитивної самооцінки, цілеспрямованості, самоповаги через створення середовища спільної діяльності учнів основної та старшої школи, педагогів, адміністрації. (shrink)

У статті наголошено на таких видах інвалідності, як порушення слуху й мовлення, порушення зору, порушення інтелектуального розвитку, порушення опорно-рухового апарату, хронічні соматичні захворювання, психічні розлади. Акцентовано на основних періодах стану батьків, викликаних народженням дитини із психофізичними порушеннями. Соціально-педагогічну підтримку батьків розкрито як один із провідних чинників, котрий сприяє соціальній адаптації дітей з особливостями психофізичного розвитку. Встановлено, що вона надається під час соціально-педагогічної діяльності й включає соціально-педагогічні послуги, соціальне виховання, соціальне обслуговування, соціальний патронаж, соціальний захист. Зазначено, що на підтримку дітей з (...) інвалідністю та їхніх сімей спрямовано низку вітчизняних законодавчо-нормативних актів, з-поміж яких – Державний стандарт соціальної послуги тимчасового відпочинку для батьків або осіб, які їх замінюють, що здійснюють догляд за дітьми з інвалідністю, котрий передбачає комплекс заходів із забезпечення, догляду та виховання дитини з інвалідністю, за місцем її проживання або перебування, в закладі, що надає соціальні послуги, на період відсутності батьків, із метою полегшення їхнього фізичного, психологічного та емоційного навантаження; Державний стандарт соціальної реабілітації осіб з інтелектуальними та психічними розладами, котрий передбачає організацію надання соціальної послуги соціальної реабілітації особам з інтелектуальними та психічними розладами, моніторингу та оцінки якості надання соціальної послуги соціальної реабілітації тощо. Встановлено, що відповідно до вищезазначених державних стандартів послуги надаються на основі заяви та оцінки індивідуальних потреб дитини з інвалідністю. За результатами оцінки складається індивідуальний план, який містить заходи, що становлять зміст послуг, ресурси, терміни виконання та виконавців послуги. (shrink)

З огляду на утвердження в демократичних державах гуманістичних цінностей, які передбачають дотримання соціальної справедливості та рівні умови в реалізації прав та можливостей усіх членів суспільства, зростає значення гендерного підходу в професійній діяльності фахівців різних галузей. Для цього заклади вищої освіти мають забезпечувати гендерний компонент у професійній підготовці спеціалістів. Метою статті є теоретичне обґрунтування особливостей формування гендерної компетентності майбутніх соціальних працівників. Відповідно для досягнення мети були використані загальнонаукові методи пізнання. У статті актуалізовано необхідність формування гендерної компетентності в майбутніх фахівців соціальної роботи (...) та використання для цього комплексного підходу. На основі аналізу наукової літератури з’ясовано зміст та структуру поняття «гендерна компетентність соціального працівника». Зазначено, що сучасний соціальний працівник має володіти гендерною сенситивністю та гендерною лояльністю, а в певних професійних ситуаціях, виступаючи як агент соціальних змін, має проявляти й навички гендерної трансформації. Обґрунтовано необхідність формування гендерної компетентності майбутніх фахівців соціальної сфери через запровадження наскрізного гендерного підходу до освітнього процесу, важливе місце в якому належить спеціалізованим навчальним дисциплінам, які розкривають прикладні аспекти гендерної рівності. Розкрито зміст навчального курсу «Гендерні аспекти соціальної роботи», що читається у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності і дає розуміння гендеру як соціального конструкту, здатність помічати та оцінювати ситуацію гендерної нерівності в різних сферах життєдіяльності клієнтів, давати оцінку гендерно-дискримінаційним практикам, із метою їх уникнення в професійній діяльності, формує навички конструктивного розв’язання гендерних проблем і потенційних конфліктів, які виникають під час роботи. (shrink)

У статті представлені результати дослідження актуальних проблем учасників АТО/ООС. Особлива увага приділена вивченню психоемоційного стану учасників АТО/ООС, їхніх типових поведінкових, фізичних, емоційних реакцій та особливостей мислення після повернення із зони проведення бойових дій. Охарактеризовано вплив типових реакцій учасників АТО/ООС на адаптацію до мирного життя та на членів їхніх сімей. Визначено рівень стресу та тривоги в учасників АТО/ООС та чинники їх виникнення. Розкрито сутність посттравматичного стресового розладу в учасників АТО/ООС. Визначено, що учасники АТО/ООС – це особлива група отримувачів соціальних послуг, які, (...) безумовно, є захисниками нашої батьківщини, але також є особами, на життя яких суттєво вплинули бойові дії. У зв’язку з тривалим перебуванням у небезпечних для життя і здоров’я умовах в учасників АТО/ООС, які повертаються додому, можуть спостерігатися порушення соціальної взаємодії, замкнутість, соціальна ізоляція, втрата інтересу до сімейного та суспільного життя, переживання негативних емоцій, емоційна нестабільність, підвищення рівня агресивності, роздратованості, надмірне вживання алкогольних або психотропних речовин. Відносини учасників АТО/ООС із найближчим оточенням та суспільні взаємовідносини стають більш напруженими та конфліктними. У них можуть виникати суперечки та конфліктні ситуації в сім’ї на робочих місцях, у транспорті, в різних установах, куди вони звертаються за допомогою в оформленні документів на отримання соціального статусу та пільг, різних видів соціальних послуг. Перспективними дослідженнями у цьому напрямі автор вбачає подальше розкриття ознак посттравматичного стресового розладу серед учасників АТО/ООС та визначення шляхів соціальної адаптації та реабілітації цієї групи отримувачів соціальних послуг. (shrink)

У науковій статті проаналізовано політику банківських установ із надання послуг добровільного медичного страхування. У дослідженні визначено загальні тенденції упровадження можливостей добровільного медичного страхування в контексті здійснення медичної реформи в Україні. Констатовано, що нині в Україні відсутня система загальнообов’язкового медичного страхування, а наявна лише віддалена перспективність її упровадження. З’ясовано, що метою добровільного медичного страхування є надання фінансових та медико-соціальних гарантій громадянам у разі виникнення страхового випадку, повної або часткової компенсації страховиком вартості медичної допомоги за рахунок коштів страхових резервів, а також фінансування (...) профілактичних заходів. У статті означено, що юридичною підставою дії індивідуального добровільного медичного страхування є укладання полісу страхування. У дослідженні висвітлено страхові пропозиції банків щодо надання послуг з оформлення добровільного медичного страхування осіб. Добровільне медичне страхування банками складається із пропозицій клієнтам можливості отримання програми страхування життя і здоров’я, програми медичного страхування, що пропонує захист на кожен день, послуги «Цілодобового медичного диспетчера». Зазначено привабливу перспективність подальшого удосконалення добровільного медичного страхування не тільки у сфері послуг банків, а і його розвитку в системі страхових компаній. Добровільне медичне страхування стане важливою передумовою розробки дієвих механізмів упровадження страхової медицини в Україні. Перспективою подальших досліджень є комплексний аналіз системи добровільного медичного страхування щодо встановлення її якості й доступності для пільгових категорій населення. (shrink)

Проведення розпочатих реформ в Україні та виконання міжнародних вимог Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом у сфері молодіжної політики є важливим етапом становлення та розвитку молодіжної роботи. Роль молоді, молодіжної роботи, визнання молодіжних працівників у молодіжній політиці на всіх рівнях держави – це великий крок у розвитку майбутньої сильної європейської країни. Мета роботи – проаналізувати особливості становлення та розвиток молодіжної роботи в країнах Європейського Союзу. Для досягнення мети в дослідженні використано комплекс загальнонаукових методів: аналіз наукових публікацій для окреслення (...) сутності проблеми становлення та розвитку молодіжної роботи в країнах ЄС, аналіз, синтез – для виокремлення особливостей розвитку молодіжної роботи в країнах ЄС, систематизація та узагальнення проблем становлення та розвитку молодіжної роботи в різних країнах ЄС для формулювання висновків за результатами дослідження. Наукова новизна роботи полягає у тому, що в дослідженні вперше розглянуто становлення та розвиток молодіжної роботи у 13 країнах Європейського Союзу, окреслено історичні етапи розвитку молодіжної роботи в країнах ЄС, вивчено нормативно-правові документи, акти, які регламентують молодіжну політику та молодіжну роботу, висвітлено форми роботи з молоддю, заходи, які організовують для молоді, та аспекти підготовки молодіжних працівників у країнах ЄС. Становлення та розвиток молодіжної роботи в країнах Європейського Союзу мають різний рівень; кожна країна особлива, має свої звичаї, традиції, історію розвитку молодіжної роботи, нормативно-правову базу, стратегії розвитку, програми для підготовки фахівців молодіжної роботи – молодіжних працівників. (shrink)

Стаття актуалізує питання соціально-культурної активності як рівня розвитку дітей з особливими потребами. Визначальною умовою розвитку сучасного гуманного суспільства особливої гостроти набувають питання соціальної адаптації, інтеграції осіб з особливими потребами та формування в кожного з них соціально-культурної активності. Найважливішою проблемою сьогодення є переорієнтація дітей та молоді на самостійність, активність, власну відповідальність, створення умов для самореалізації. Також визначено роль і значення культурно-дозвіллєвої діяльності як незамінного засобу відновлення творчого потенціалу особистості, проаналізовано її місце в соціально-культурній сфері. Ефективність культурно-дозвіллєвої діяльності як засобу соціально-культурної активності (...) великою мірою залежить від створення умов для відновлення й розвитку найважливіших форм людської життєдіяльності, розвитку морально-ціннісних орієнтацій, відновлення і компенсації соціальних зв’язків, формування соціально-культурного досвіду, творчого розвитку кожного вихованця як цілісної особистості. Значним резервом соціально-педагогічної роботи з такими особами є організація різноманітних видів та форм культурно-дозвіллєвої діяльності. У процесі аналізу найбільш ефективних форм і методів організації культурно-дозвіллєвої діяльності дослідники звертають особливу увагу на гру, яка звільняє від багатьох умовностей повсякденного прояву фізичних та інтелектуальних сил, впливає на духовне зростання та особистісне піднесення. Під час ігрової діяльності особа прагне позбутися зайвої напруги, розвіяти сум, звільнитися від емоціонального перевантаження, в розважальний формі отримати пізнавальну інформацію. Також не менш важливим напрямом культурно-дозвіллєвої діяльності дітей з обмеженими можливостями є спілкування з мистецтвом, яке має багаті виховні можливості, оскільки активно впливає на світоглядне, моральне та естетичне формування особистості. Осмислення культурно-дозвіллєвої діяльності як незамінного засобу активізації особистості дало змогу охарактеризувати її як цілісну, особистісно зорієнтовану, ціннісно-орієнтаційну, культурно-творчу педагогічну діяльність, яка за умови її доцільної організації може забезпечити максимальну адаптацію й інтеграцію кожного вихованця. (shrink)

У статті розглянуті питання виникнення спортивного волонтерства як соціокультурного феномена сучасності. У волонтерському русі виділено напрям спортивного волонтерства, який сприяє побудові та розвитку активної взаємодії з іншими країнами та міжнародними організаціями для подальшого співробітництва, зокрема у сфері фізичної культури та спорту. Волонтерська діяльність є ефективним засобом соціалізації осіб, які беруть у ній участь із нагодою отримати цінний досвід. Спортивне волонтерство як соціальний феномен було предметом дослідження низки авторів. Наукові дослідження вітчизняних вчених висвітлюють аспекти організації та розвитку спортивного волонтерства, однак питанння, (...) що стосується історичних передумов виникнення волонтерства в нашій країні, зокрема у сфері олімпійського спорту мало вивчені. В Україні у 2001 році розроблено низку заходів щодо сприяння розвитку волонтерського руху, цей рік був призначений для збільшення визнання, сприяння та популяризації волонтерської діяльності та створення мережі поширення та обміну інформацією. Були визначені сфери діяльності волонтерів, збільшені кількість бажаючих працювати волонтерами, спонсорування та підтримка волонтерських програм. Спорт, будучи однією з популярних сфер діяльності, важко нині уявити без активної участі волонтерів, а саме: проведення великомасштабних спортивних заходів, таких як Олімпійські, Паралімпійські ігри та інші міжнародні змагання. Діяльність волонтерів на спортивних змаганнях допомагає вирішенню низки організаційних питань, а також створенню на спортивному заході відповідної атмосфери і іміджу, які необхідні для настрою учасників і відчуття свята для глядачів. Незважаючи на те, що досвід залучення спортивних волонтерів бере початок від перших Олімпійських ігор 1896 р., сучасна модель спортивного волонтерства, яка характеризується придбанням власних соціальних норм, принципів і процедур, почала складатись із 1980 р. – зимової Олімпіади в Лейк-Плесіді, коли було створено перший комітет з організації волонтерів. Розробляючи масштабні сценарії майбутніх Універсіад та Олімпійських ігор, організатори почали робити ставку на участь добровольців в їх проведенні. Спортивний волонтерський рух – це соціальна течія, виражена у взаємодії окремих спортивних волонтерів та їх об’єднань, яка є складником системи проведення змагань. Незважаючи на бурхливий розвиток в Україні, спортивний волонтерський рух має низку істотних проблем, тому для більш продуктивного розвитку спортивної волонтерської діяльності необхідне створення державою умов для реалізації прав громадян на добровільну і пряму участь у вирішенні соціально значущих проблем суспільства. (shrink)

У статті розглядаються питання, які пов’язані з етичними засадами роботи соціального працівника з дітьми з інвалідністю як невід’ємної складової частини щоденної діяльності. Знання теоретичних та законодавчих засад професійної діяльності сприяє ефективному розв’язанню проблем, а розуміння норм і принципів етики соціальної роботи, обов’язкове та творче їх застосування в діяльності допомагає соціальному працівнику налагоджувати співпрацю з клієнтами, їхніми близькими, колегами, представниками суспільних, державних і недержавних організацій та закладів, а також професійно виконувати свою роботу. Актуальність цього дослідження зумовлена змінами ставлення суспільства до дітей (...) з особливими потребами. Нині однією з гострих соціальних проблем є стан здоров’я дітей та молоді. Стабільно високими є показники дитячої інвалідності, що свідчить про негативну тенденцію зростання чисельності дітей з особливостями психофізичного розвитку, що зумовлює необхідність різних форм соціальної допомоги та підтримки таких дітей. Організація соціальної допомоги дітям, які позбавлені можливості вести повноцінне життя внаслідок вад фізичного розвитку, потребує насамперед вирішення соціальних проблем. Серед них обмеження у спілкуванні, самообслуговуванні, пересуванні, контролі за своєю поведінкою. Розвиток дітей з інвалідністю залежить від задоволення їхніх потреб іншими людьми. Освіта, психолого-педагогічний вплив на особистість, дозвілля є інструментами вирішення однієї з основних проблем у суспільній та державній політиці щодо дітей з обмеженими функціональними можливостями – їхньої соціальної реабілітації, адаптації та інтеграції в суспільство. Соціальні працівники надають пріоритетного значення «соціальному» підходу до проблеми, а не «медичному», що позначається на змісті та якості заходів, спрямованих на зменшення негативних наслідків «інвалідності». (shrink)

У статті розкрито питання професійного самовдосконалення та самовиховання майбутніх викладачів ЗВО в наукових дослідженнях. Зазначено, що процес самовдосконалення особистості складається з низки етапів, які охоплюють цілу систему взаємопов’язаних методів, серед яких найбільш ефективними вважаємо методи самопізнання, самостимулювання, самопрограмування, самовпливу. Сучасні дослідження свідчать, що сьогодні знання старіють упродовж 3-5 років. З огляду на це перед педагогом постає питання безперервного навчання впродовж усього життя. Таким чином, змінюється парадигма освіти: від «освіти на все життя» до «освіти через все життя». Необхідно вміти вчитися й (...) переучуватися, постійно вдосконалювати свої професійні якості, а саме: володіння системою фундаментальних знань; здатність до самовизначення; розвинуте теоретичне мислення; високий рівень професійної культури; здатність до інтеграції мислення та культуротворчого діалогу; володіння методами наукового пізнання; здатність проєктувати пізнавальні, інформаційні, творчі, дослідницькі моделі та проблемні ситуації. З’ясовано, що самовдосконалення професіоналізму педагогічної діяльності здійснюється шляхом об’єктивного сомооцінювання та самоаналізу, самоконтролю в процесі педагогічного спілкування. Розглядаючи професіоналізм знань як міру оволодіння педагога цілісною системою фахових знань, психолого-педагогічних, методичних, загальних та рефлексивних, можна зазначити, що несформованість хоча б одного переліку знань веде до несформованості професіоналізму знань, а це своєю чергою призводить до непрофесіоналізму педагогічної діяльності загалом. Таким чином, розвиток професіоналізму особистості майбутнього викладача вищої школи відбувається в процесі фахової діяльності та залежить від багатьох факторів, що забезпечують ефективність цього розвитку. (shrink)

У статті розкрито фактори впливу, які сприяють формуванню свідомої прихильності в підлітків, що живуть із ВІЛ до антиретровірусної терапії. Узагальнені результати соціологічних досліджень, в яких висвітлюється питання аналізу причин переривання антиретровірусної терапії та відмови від антиретровірусної терапії серед людей, які живуть із ВІЛ, та узагальнено наукові праці, де охарактеризовано особливості прихильності до терапії в підлітків, що живуть із ВІЛ. Представлено результати анкетного опитування, проведеного в спільноті громадського об’єднання «МО Підлітки України» з підлітками, що живуть із ВІЛ. Окреслено проблеми та труднощі, (...) з якими стикаються підлітки, що живуть із ВІЛ. Представлено результати глибинних інтерв’ю зі спеціалістами Київського міського правобережного центру для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді щодо визначення ключових факторів впливу на формування свідомої прихильності до антиретровірусної терапії. Визначено, що факторами впливу на формування прихильності до антиретровірусної терапії в підлітків, що живуть із ВІЛ, є раннє інформування дітей про їхній статус, особлива увага до формування прихильності в підлітків як групи, що має найбільші ризики відриву від терапії на початку дорослого життя, врахування вікових особливостей у процесі розкриття ВІЛ-статусу дитини, збільшення кількості груп «рівний – рівному», соціальний та психологічний супровід підлітків, підтримка, консультування та соціальний супровід батьків, опікунів ВІЛ-інфікованих підлітків, роз’яснювальна та інформаційна робота з підлітком щодо ефективності лікування, підтримка підлітка в разі проявів побічних ефектів від прийому терапії, сприятливе та довірливе соціальне оточення, врахування стилю життя підлітка, його індивідуального режиму життєдіяльності, протидія стигматизації та дискримінації за ознакою ВІЛ-статусу. (shrink)

У сучасній соціальній роботі однією з найбільш незахищених верств населення є діти, захист яких є основоположною стратегією держав. Водночас є низка категорій осіб, хто потребує негайного й особливого захисту. У розрізі всіх соціальних змінних серед усіх категорій отримувачів послуг жінки лишаються тією категорією, що вирізняється з інших. Тому автори статті розглядають саме жінок як об’єкт соціальної роботи, зокрема тих жінок, які постраждали від домашнього насильства. Проблема насильства щодо жінок є однією з актуальних дослідницьких проблем у галузі соціальної роботи. Насильство перешкоджає (...) повноцінній участі жінок у житті суспільства, має довгострокові наслідки та витрати для сімей жінок, громад та країн. Будучи грубим порушенням прав людини, насильство щодо жінок і дівчат залишається широко поширеним явищем в Європі та Центральній Азії. Україна не є винятком. Жінки, які зазнали домашнього насильства, – це жінки, які потрапили у складну життєву ситуацію і потребують допомоги та реабілітації, якою займаються фахівці із соціальної роботи. Для надання допомоги жінкам, які постраждали від насильства, організації профілактичних заходів потрібні високопрофесійні, кваліфіковані фахівці, які мають глибокі теоретичні знання та практичний досвід роботи. Проте одних теоретичних знань замало, потрібне постійне вдосконалення, практична робота з розв’язання кризових ситуацій, зумовлених насильством, стажування з урахуванням діючих соціальних центрів під керівництвом досвідчених супервізорів. Потрібна розробка різних, багатопрофільних технологій соціальної роботи з жінками, оскільки надзвичайно важливо, щоб жінки, які постраждали від жорстокого поводження в сім’ї, мали змогу отримувати повну інформацію з юридичних та правових питань, психологічну підтримку. (shrink)

Труднощі, які є актуальними в Україні, характерні для багатьох зарубіжних країн, адже не можна стверджувати, що усі завдання соціальної роботи успішно вирішені, наприклад, рівень злочинності серед неповнолітніх все ще залишається доволі високим. Суспільство має свою систему норм та правил, які містять вимоги до поведінки й обов’язків кожного члена суспільства. Процеси демократизації та розвитку громадянського суспільства в Україні супроводжуються змінами в соціальній сфері, соціальній політиці різних соціальних інститутів. Кожна держава зацікавлена насамперед у створенні умов для запобігання вчиненню правопорушень, а не в (...) застосуванні покарання до винних після їх вчинення, особливо щодо неповнолітніх. Особисті якості ускладнюють оцінку ситуації, не дозволяють прийняти адекватне, відповідальне рішення, свідомо керувати своєю поведінкою та протистояти негативному впливу оточуючих. Крім того, є ймовірність, що протиправна поведінка підлітків може становити небезпеку як для неповнолітнього, так і для найближчого оточення та всього суспільства загалом. У статті проаналізовано досвід підтримки неповнолітніх, які перебувають у конфлікті із законом, в Японії, що залишається країною з найнижчим рівнем правопорушень, особливості роботи фахівців соціальної сфери з такими підлітками у США, Великобританії, Швеції, Данії, Голландії; охарактеризовано анімаційну діяльність у Франції; розглянуто концепцію «навчання на практиці» у Німеччині в рамках реалізації проєкту «Місто як школа». Узагальнюючи закордонний досвід соціально-педагогічної підтримки неповнолітніх, які перебувають у конфлікті із законом, визначено, що соціальна робота здійснюється за трьома основними напрямами: створення правового поля для діяльності інституту ювенальної юстиції; створення спеціалізованих судів, що відіграють у системі профілактики правопорушень неповнолітніх координуючу роль; створення спеціальних суб’єктів профілактики. (shrink)

У аналітичній статті автором здійснено спробу рефлексії реалізованої в Україні освітньої та молодіжної політики, технологій та практик соціально-педагогічної діяльності щодо забезпечення всебічного та гармонійного розвитку та соціальної інтеграції молоді покоління центеніалів. Констатується, що телепроєкти «Перші ластівки» та «Стоп-земля» на широкий загал піднімають проблему відповідності суспільного та поколінного запитів центеніалів із мірою та ступенем їх розуміння, усвідомлення та задоволення відповідними агентами та соціальними інститутами. Зазначається, що соціальним тлом зростання українських центеніалів є складне дитинство кінця 90-х – початку 2000-х, яке характеризується зростанням (...) в умовах функціонування «пострадянського» суспільства, відтворення застарілих соціальних структур та інститутів, «шоком без терапії». Сьогодення центеніалів розвивається в умовах подвійної інституційної системи, масової аномічної деморалізації і масової соціальної ексклюзії. Тому українським центеніалам характерні гедоністичні устремління та споживацькі позиції, безвідповідальність та некомпетентність у побуті, егоїзм, високий рівень прагматизму та часто безпідставні амбіції, брак соціальної нормативності, соціальне відчуження й індивідуалізм, ризикована поведінки й недостатньо сформовані соціальнозначимі якості особистості. Автор наводить індикаторами соціальної втрати покоління центеніалів низьке усвідомлення ними цінності життя, насильницькі моделі взаємодії та нетерпимість до інакшості. Складна соціальна ситуація та доповнені до неї неконструктивні моделі виховання дітей призводить до їх світоглядної обмеженості, конформізму і тотального інфантилізму, особливо в соціально депресивних регіонах України. Подолання даного становища на думку автора лежить у площині активізації факторів та інструментів соціального розвитку молоді – подолання примітивності, а подекуди – нікчемності або фіктивності їх соціального досвіду, набуття ним проактивного, позитивного, формуючого нові конструкти виміру через їх залучення у найширшому контексті цієї дефініції. (shrink)

Будь-яке суспільство витрачає багато зусиль для того, щоби його члени успішно засвоювали культурні надбання, норми, цінності, ідеї, соціальний досвід, використовуючи для цього систему освіти, виховання різноманітні засоби підтримки культурних стандартів життєдіяльності. Готовність до навчання у новій українській школі – це системна характеристика розвитку дитини старшого дошкільного віку, яка проявляється у сформованості її компетенцій. Ці компетенції формують вихователі, батьки шляхом прищеплення ціннісного ставлення до оточення й довкілля, розвивають за сприятливих умов у різноманітних ситуаціях життєвого досвіду та спілкування, у які включена дитина (...) в сім’ї та суспільному вихованні. Нова українська школа презентувала вимоги до взаємин «учні – батьки – вчителі – школа». Пріоритетами в них є педагогіка партнерства, нові підходи до навчання учнів, формування в них ключових компетентностей тощо. Спираючись на результати досліджень сучасних науковців, виділяють три етапи реалізації ідеї наступності в навчанні дошкільників та молодших школярів: 1-й етап – забезпечення готовності дошкільників до навчання в школі; 2-й етап – створення умов для найшвидшої адаптації дітей до шкільних умов; 3-й етап – розвиток учнів початкової школи на основі надбань дошкільного дитинства та із застосуванням педагогічних технологій дошкільної освіти. На основі цього у педагогічній науці розрізняють «наступність і перспективність», які розглядаються як дві сторони одного й того ж педагогічного явища. Організація навчання дітей на дошкільному та початковому освітніх етапах потребує взаємної зорієнтованості освітньо-педагогічної діяльності вихователів та вчителів, погоджених спільних дій у цілепокладанні, проектуванні процесу навчання дітей різного віку. (shrink)

У статті розглянуто особливості технології ведення випадку в умовах воєнного стану. Проаналізовано значення інформації у сучасній професійній діяльності соціального працівника. Розкрито роль технологій, а саме ведення випадку у роботі з особами/сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах через шкоду, завдану пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією. Здійснено теоретичний аналіз можливостей використання технології ведення випадку, а саме надання соціальних послуг екстренно в умовах воєнного стану та визначити її особливості Визначено особливості ведення випадку – сприяння подоланню (...) чи мінімізації складних життєвих обставин клієнта в найбільш оптимальний спосіб організації надання йому послуг шляхом: взаємодії з ним та його найближчим оточенням, залучення необхідних спеціалістів та координація їх дій у відповідності до потреб клієнта та ресурсів громади. На основі реалізація прийнятих закону та наказів дасть можливість забезпечити оперативне надання соціальних послуг особа /сім’ям, які постраждали в умовах введення на території України надзвичайного або воєнного стану з метою їх збереження життя та здоров’я. Визначено, що в умовах воєнного стану соціальні послуги мають надаватися екстренно. Така організація роботи забезпечує оперативне прийняття рішення про надання соціальних послуг. Розглянуто форму акта про надання повнолітній особі соціальних послуг екстрено. Встановлено, що реалізація прийнятих закону та наказів дасть можливість забезпечити оперативне надання соціальних послуг особа /сім’ям, які постраждали в умовах введення на території України надзвичайного або воєнного стану з метою їх збереження життя та здоров’я. (shrink)

Розвиток інформаційного суспільства спричинив появу цифрових розривів, які вважають свідченням цифрової нерівності та цифрового виключення. Мета дослідження полягає в тому, щоб охарактеризувати специфіку використання цифрових технологій літніми людьми та визначити засоби цифрового наснаження людей цієї вікової групи. У дослідженні використана модифікована модель британської дослідниці Е. Хелсперс, яка містить характеристики доступності цифрових ресурсів. У межах дослідження було проведено опитування 407 клієнтів територіального центру соціального обслуговування Подільського району м. Полтави, серед яких є і слухачі Університету третього віку. Аналіз відповідей респондентів дає підстави (...) для виокремлення таких чинників цифрового розриву літніх людей, як: економічні, соціальні, технічні, інфраструктурні, мовний фактор, а також фактор знань, умінь та навичок, які мають різні ступені прояву. У статті визначено, що соціальна робота з людьми похилого віку зі зменшення впливу цифрових розривів включає комплекс заходів, ініціатив, стратегій, що використовуються для подолання дії механізмів соціальної та цифрової ексклюзивності з метою забезпечення повноцінної участі індивідів літнього віку у житті мережевого суспільства. Обґрунтовано доцільність використання інноваційного методу – підходу, орієнтованого на сильні сторони клієнтів, задля зменшення впливу цифрових розривів на клієнтів літнього віку. Увагу зосереджено на застосуванні таких технологій у соціальній роботі з літніми людьми під час цифрової інклюзії, як кейс-менеджмент та групи взаємодопомоги, наголошено на важливості гармонійного поєднання індивідуальних та групових методів роботи. У статті надано рекомендації щодо організації соціально-герогогічної роботи з літніми клієнтами територіального центру для цифрового наснаження. (shrink)

В статті проаналізовано сучасний стан системи надання соціальних послуг в Україні, а саме досліджено власне систему надання соціальних послуг в Україні та механізми фінансування соціальних послуг. Узагальнено сутність поняття «соціальні послуги». Зокрема зазначено, що це заходи з допомоги особам/сім’ям, які опинились у складних життєвих обставинах та не можуть самостійно подолати життєві труднощі. Окреслено необхідність реформування системи надання соціальних послуг в Україні, яка визначається потребою сьогодення, особливо в сучасних непростих для нашої держави умовах. Виокремлено, що соціальні послуги поділяються на: соціальну профілактику (...) – запобігти виникненню складних життєвих обставин та/або потраплянню особи/сім’ї в такі обставини; соціальну підтримку – допомогти особі/ сім’ї подолати складні життєві обставини; соціальне обслуговування – мінімізувати для особи/сім’ї негативні наслідки складних життєвих обставин, підтримувати їх, допомогти включитись у громаду. Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування. Соціальну послугу можна отримувати постійно, періодично або тимчасово, враховуючи ситуацію. Разом з тим, соціальне обслуговування здійснюється: за місцем проживання особи ; у стаціонарних інтернатних установах та закладах; у реабілітаційних установах та закладах; установах та закладах денного перебування; в установах та закладах; тимчасового або постійного перебування; у територіальних центрах надання соціальних послуг; в інших закладах соціальної підтримки. Для успішного реформування системи надання соціальних послуг в Україні запропоновано ряд заходів, зокрема: запровадити превентивні механізми вирішення складних життєвих обставин; забезпечити доступність та якість соціальних послуг для всіх отримувачів послуг у громаді; удосконалити систему адміністрування, моніторингу та оцінки якості соціальних послуг; постійно працювати над модернізацією інфраструктури соціальної сфери; розширювати перелік соціальних послуг за місцем проживання; удосконалювати критерії діяльності суб’єктів соціальної роботи; розширювати, удосконалювати та підвищувати якість соціальних послуг. (shrink)

Метою дослідження є аналіз менеджменту соціальних послуг Луцької територіальної громади в умовах воєнного стану та розробка рекомендацій щодо підвищення його ефективності. У статті досліджено практичні аспекти надання соціальних послуг у Луцькій територіальні громаді. Проаналізовано організаційні структури Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації, Департаменту соціальної політки Луцької міської ради, Територіального центру соціального обслуговування міста Луцька. Виявлено наступні тенденції: розділення виконавчої та контролюючої функції; передача частини адміністративних повноважень з центральних органів влади до органів місцевого самоврядування; чітке розмежування фінансування соціальних послуг (...) та допомог з різних бюджетів; діджиталізація соціальних послуг, централізація та перенесення усіх соціальних реєстрів у хмарні сховища та їх інтеграція у єдину систему. Сформовано власне розуміння поняття менеджмент соціальних послуг – це процес управління, направлений на максимальне задоволення соціальних та матеріальних потреб населення, що опинилося в складних життєвих обставинах за умов недостатності фінансових та кадрових ресурсів. До першочергових заходів з підвищення ефективності менеджменту соціальних послуг у воєнний період віднесено: надання якісної соціальної послуги кожному отримувачу; визначення загальної потреби територіальної громади у соціальних послугах та впровадження нових видів соціальних послуг пов’язаних з воєнним станом; залучення до керівництва та роботи у соціальних службах та їх підрозділах лише працівників із профільною вищою освітою, та відповідним досвідом; недопущення переведення працівників соціальних служб на 2/3 окладу чи інших форм зменшення заробітної плати. Перспективи подальших досліджень вбачаються в аналізі результатів управління соціальними службами та пошуку шляхів підвищення ефективності надання соціальних послуг населенню в післявоєнний період. (shrink)

У статті висвітлюються особливості консультування сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах. Автор розкриває теоретичні та практичні засади консультування сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах. Соціальну послугу консультування автор визначає як складову професійної діяльності у галузі соціальної роботи. Розкриває поняття консультування, яке визначає як стратегію, технологію та метод професійної допомоги. Аналізує поняття складні життєві обставини, визначає суть і зміст поняття сім’я, що перебуває у складних життєвих обставинах. Наводить типологію сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах. Виділяє причини виникнення складних (...) життєвих обставин. Відповідно до Державного стандарту консультування визначає види, методи та форми консультування. Види консультування: інформаційно-мотиваційне; орієнтоване на вирішення завдання; за принципом «рівний – рівному»; психологічне; кризове. Методи консультування: індивідуальне; групове; сімейне. Форми консультування: контактне ; дистанційне. Розкриває етапи консультування: початковий, основний, завершальний. Особливий акцент автор робить на встановленні та підтримці контакту з сім’єю, що перебуває у складних життєвих обставинах. Наголошує на щирості, теплоті, емпатії, повазі, підтримці з боку консультанта і передачі настанов сім’ї, що перебуває у складних життєвих обставинах. (shrink)

Процес удосконалення системи соціального захисту дітей, які залишилися без піклування батьків, можливий за умови створення відповідної нормативно-правової бази, так як основи змін та нові підходи в діяльності різних державних структур, що працюють в інтересах дітей, повинні перебувати в рамках правового поля України. Зокрема, потребує перегляду законодавство щодо бездоглядних дітей, які все ще залишаються поза увагою держави. Незважаючи на те, що дитяча бездоглядність є джерелом соціального сирітства, проблеми бездоглядних не інтегровані у політику соціального захисту посиротілих дітей. Відсутність законодавчо визначеного поняття “бездоглядні (...) діти”, порядку їх виявлення та обліку, не дозволяє сфокусовано аналізувати становище цієї соціальної групи, обмежує доступ до соціальних послуг та суттєво ускладнює їх соціальний захист. Тому метою нашого дослідження є обґрунтування сутності та особливостей позитивного зарубіжного досвіду з забезпечення прав та свобод дітей-сиріт та напрямків імплементації вище зазначеного у соціальну політку України. Проаналізувавши зарубіжний досвід нами встановлено, що на даний час в країнах Європи та США активно функціонують три моделі соціального захисту дитинства, які заслуговують на увагу і елементи яких варто розглянути в перспективі впровадження їх елементів в український соціальний досвід: – європейська модель – переважає в розвинутих західноєвропейських країнах і відрізняється домінуючою участю держави в системі соціального захисту дітей. Сучасна європейська модель базується на теорії держави загального добробуту, згідно з якою на державному рівні проводиться активна соціальна політика, орієнтована на створення гідного рівня життя, наростання соціальної рівності, справедливості. – американська модель – характерна для США та країн Латинської Америки відрізняється тим, що заходи соціального захисту дітей сконцентровані переважно в руках приватного сектору. Характерною рисою цієї моделі є децентралізація, що визначається відсутністю централізовано координованої дитячої та молодіжної політики. Проблеми дитинства знаходяться в компетенції низки міністерств і відомств на різних рівнях, які чітко не взаємопов’язані між собою; – перехідна модель – знайшла практичне втілення в державах колишнього соціалістичного табору, що обумовлено процесами реформування з кінця ХХ століття усіх соціальних сфер, зокрема й інституту соціального захисту дитинства. Характерною рисою цієї моделі є зміщення вектору соціального захисту дітей з повного державного регулювання на поєднання державного і приватного секторів. Соціальний захист дитинства розглядається як один із пріоритетних напрямків державної соціальної політики, орієнтованої на створення умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток дитини, і закріплений в конституціях держав. (shrink)

У статті розкрито особливості організації соціальної роботи в дитячих лікарнях Чеської Республіки, визначені її авторами під час академічної мобільності до Остравського університету в межах програми Erasmus+ КА1 в 2022 році. Соціальні працівники Чеської Республіки є частиною процесу забезпечення якості медичного обслуговування в закладах охорони здоров’я. На сучасному етапі простежується відсутність налагодженої соціальної роботи в закладах охорони здоров’я Чеської Республіки, яка необхідна для успішного досягнення її цілей. Соціальні працівники почуваються ізольованими від колег, які працюють як в інших закладах охорони здоров’я, так (...) і в соціальній сфері в цілому. У практиці соціальних працівників в організаціях довгострокової охорони здоров’я спостерігається нестача методології, яка могла б слугувати інструментом моніторингу та оцінки якості наданої соціальним працівником послуги. Автори статті визначили основні напрями та зміст роботи фахівців із соціальної роботи Центру супроводу відділення педіатрії Університетської лікарні міста Острави з батьками дітей-пацієнтів, сім`ями, які опинились у складних життєвих обставинах у зв`язку з хворобою дитини. Також вони звертають увагу на міждисциплінарну взаємодію фахівців лікарні у ведені випадку дитини-пацієнта та її батьків. Авторами використано контент-аналіз документів Центру супроводу відділення педіатрії Університетської лікарні міста Острави, інтерв’ю з експертами, спостереження за діяльністю фахівців закладу. Спеціалісти Центру супроводу відділення педіатрії Університетської лікарні міста Острави супроводжують пацієнтів на таких етапах: в період очікування діагнозу; при повідомленні діагнозу; незабаром після встановлення діагнозу; коли стан здоров’я дитини змінюється; під час госпіталізації хворого; під час операбельних процедур пацієнта у педіатричному відділені; під час індивідуальних обстежень ; при спілкуванні з педіатром; при спілкуванні з фахівцями; у наданні допомоги, оплачуваної медичною страховою компанією або державною сферою; у забезпеченні підтримки від фондів та ендавмент-фондів; при ознайомленні з пацієнтською організацією; при налагодженні співпраці з доглядовими службами. У статті зроблено наголос на важливості соціальної роботи в як у закладах охорони здоров`я в цілому, так і зокрема – у дитячих лікарнях, як запобіжнику зростання вразливості, недопущення кризовості сім`ї та допомоги у подоланні складних життєвих обставин. (shrink)

Стаття присвячена дослідженню проблемних питань сирітства в Україні в умовах війни. Нагальною проблемою сьогодення є організація соціальної роботи по влаштуванні дітей в сімейні форми виховання. Це обумовлено залишенням дітей без належного батьківського піклування через економічні та соціальні причини, що виникли через військовий стан в Україні. Виділено та охарактеризувано кроки соціальної роботи при влаштуванні дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сімейні форми виховання. Окремо розглянуто та проаналізовано кожну форму виховання: усиновлення, опіка, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу. Досліджено усиновлення як (...) форму влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яка найбільш сприяє виконанню завдань сімейного законодавства щодо забезпечення кожної дитини сімейним вихованням. Встановлено, що другою по пріорітетності формою влаштування дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування є опіка. З’ясовано, що зазвичай опікуном чи піклувальником призначається людина, яка перебуває в родинних відносинах з дитиною, що позбавлена батьківського піклування. Третьою формою сімейного влаштування дітей сиріт є прийомна сім’я. Наголошено, що суть цієї форми опіки заключається в тому, що особа чи сім’я, за певну плату бере до себе на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт або дітей позбавлених батьківського піклування. Наступною формою влаштування дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківських прав розглянуто дитячий будинок сімейного типу. З’ясовано, що ця форма дуже схожа на прийомну сім’ю, різниця тільки у тому, що окрема сім’я бере під свою опіку не менше ніж 5 та не більше ніж 10 дітей. Розглянуто та проаналізовано різні види державної допомоги, спрямовані на захист прав дітей в умовах війни. З’ясовано, що не дивлячись на те, що Україна перебуває у стані війни, виконуються усі заплановані соціальні гарантїі. Соціальні допомоги сім’ям із дітьми виплачуються в повному обсязі, включаючи отримувачів соціальних допомог з найбільш постраждалих у війні регіонів України. (shrink)

У статті порушено проблему соціальної відповідальності особистості в умовах війни та ролі соціальноідповідальної поведінки у розв’язанні проблем, спричинених воєнними діями. Наголошено, що у період війни соціальна відповідальність відіграє визначальну роль у збереженні життя людей, боротьбі з ворогом та налагодженні життєдіяльності країни у цілому. Обґрунтовано ідею про те, що нові виклики, які постали перед Україною у зв’язку з відкритою повномасштабною агресією росії потребують кваліфікованого відповідального втручання фахівців різних спеціальностей, у тому числі – соціальних працівників і соціальних педагогів. Автором запропоновано різні підходи (...) до оптимізації формування соціальної відповідальності у студентів закладів вищої освіти в умовах війни діяльності). Особливу увагу приділено впливу на здобувачів освіти особистого прикладу їх найближчого оточення – студентів і викладачів з яскраво вираженою соціально-відповідальною поведінкою. Окреслено перспективи подальших досліджень в означеній сфері. (shrink)

У статті здійснено спробу розкрити проблему підвищення професійної компетентності фахівців у сфері захисту дитини, підтримки сім’ї з дітьми на регіональному рівні. Мета статті: описати місце та роль регіонального центру соціальних служб у системі надання навчальних послуг, організації та здійснення навчально-методичної діяльності. Для досягнення мети використано: компетентнісний підхід до дослідження, а також теоретичні методи, вивчення нормативних документів, аналізу документації регіональних центрів соціальних служб: метод професійної рефлексії, вивчення експертної думки. Використано матеріали, напрацьовані у рамках проєктів на замовлення Міністерства соціальної політики України. Представлено (...) особливості навчальної діяльності регіонального центру соціальних служб щодо узгодження цілей навчання, підбору партнерів, здійснення моніторингу та оцінки навчальної діяльності. Названо три основні групи отримувачів навчально-методичних послуг регіонального центру. Визначено головні ролі регіонального центру соціальних служб у навчальній діяльності навчальних занять). Представлено алгоритм організації навчально-методичної діяльності регіонального центру соціальних служб. Узагальнено схарактеризовано кожний етап алгоритму. Запропоновано теми для навчання, актуальні в сучасних умовах воєнного стану в Україні. (shrink)

Виховання дитини з аутизмом впливає на загальну якість життя сім’ї, в тому числі на якість подружніх взаємовідносин між партнерами. Мета даного дослідження – на основі системного аналізу наукової літератури та шляхом емпіричного дослідження виявити соціальні проблеми, що погіршують якість подружнього життя партнерів, які виховують дітей з аутизмом. Дослідження побудоване на емпірико-редукціоністському підґрунті та проводилося на базі Навчально-реабілітаційного центру «Довіра» методом опитування в рамках дослідження загальної оцінки якості життя сімей, що виховують дітей з аутизмом. Аналіз наукової літератури дав змогу виокремити основні (...) труднощі, які відчувають партнери у подружньому житті внаслідок впливу аутизму дитини: емоційне вигорання, стрес, дисбаланс розподілу обов’язків, деструктивна комунікація, конфлікти. Схожі результати демонструє аналіз даних, отриманих шляхом опитування, які вказують на брак часу у подружжя, зниження рівня довіри, відхід від романтизму, спадання лібідо, зростання суперечок, зосередження локусу спілкування на потребах дитини, страх повторної вагітності, зниження здатності подружжя успішно виконувати сімейні функції. Вказані труднощі систематизовано за наступним кластером: надмірне зосередження на потребах дитини, емоційне збідніння між партнерами, погіршення якості інтимного життя, конфлікти та суперечки, щоденні рутини, стрес, перевтома та емоційне вигорання. Наявна ситуація вимагає уваги соціальної роботи та залучення соціальних працівників до розробки інтервенцій, що здатні покращувати міжособистісні стосунки подружжя, що виховує дитину з аутизмом, в тому числі в нормалізації соціально-психологічного мікроклімату, реорганізації сім’ї, реструктуризації сімейних відносин. (shrink)

Стаття присвячена оцінці вітчизняного досвіду використання фінансових інструментів для забезпечення фінансової самодостатності внутрішньо переміщених осіб та їх соціального включення. У статті визначено правові аспекти соціальної підтримки різних категорій вимушено внутрішньо переміщених осіб. Обґрунтовано необхідність та значення фінансування потреб їх соціального захисту, охарактеризовано види допомог залежно від джерел фінансування, окреслено проблеми та напрями розвитку цих процесів. Актуальність роботи зумовлена необхідністю наукового осмислення проблеми фінансового забезпечення заходів, спрямованих на соціальну інтеграцію осіб, уразливість яких зумовлена вимушеною втратою постійного місця проживання внаслідок збройної агресії (...) з боку Російської Федерації. Метою статті є обґрунтування особливостей використання фінансових інструментів для забезпечення соціальної інтеграції внутрішньо переміщених осіб в Україні, виявлення проблем та окреслення напрямів розвитку цих процесів. У статті визначено правові аспекти соціального супроводу різних категорій внутрішньо переміщених осіб. Обґрунтовано необхідність і важливість фінансування потреб соціального захисту вимушених переселенців для їх інтеграції за новим місцем проживання в Україні. Охарактеризовано види допомоги залежно від джерел фінансування. Встановлено, що джерелами формування необхідних фінансових ресурсів для виконання програмних завдань соціального захисту внутрішньо переміщених осіб є кошти державного та місцевих бюджетів, недержавна внутрішня допомога, кошти донорських міжнародних організацій та урядів країн. Проведено оцінку фінансування потреб соціального захисту внутрішньо переміщених осіб та надання їм щомісячної адресної допомоги в Україні. Акцентовано увагу на значенні співпраці України з міжнародними донорами в контексті допомоги особам, які постраждали внаслідок бойових дій. Охарактеризовано види та умови надання матеріальної допомоги переселенцям за рахунок коштів міжнародних організацій. Викладено пропозиції щодо подальшого використання фінансових інструментів для забезпечення фінансової самодостатності внутрішньо переміщених осіб в Україні. (shrink)

Статтю присвячено проблемі оцінки ефективності соціальної підтримки студентів в університетах, а саме – визначенню критеріїв і показників її результативності. Доведено актуальність означеної проблеми на сучасному етапі розвитку вищої освіти. Уточнено сутність понять: «вразлива категорія», «студентство», «соціальна підтримка», «результативність соціальної підтримки», «критерії результативності соціальної підтримки», «показники результативності соціальної підтримки». Схарактеризовано студентство, як вразливу категорію населення, а також перелічено категорії студентів, які потребують соціальної підтримки. При цьому зауважено, що не всі студенти університетів потрапляють у складні життєві обставини або не можуть їх подолати. (...) Розглянуто особливості впливу різних факторів на вразливість студентів. Наголошено, що, незважаючи на розмаїття проблем, які спричинюють необхідність соціальної підтримки студентів, є ряд спільних ознак результативності цієї підтримки. Зазначено, що критерії результативності соціальної підтримки носять комплексний характер та діють у сукупності. На основі узагальнення наукових пошуків учених встановлено та схарактеризовано критерії і показники, якісні, проміжні, підсумкові) результативності соціальної підтримки студентів в університетах. Окреслено перспективи подальших досліджень в означеній сфері. (shrink)

Вимоги до сучасної освіти щодня зростають, тому навчання дітей, які мають порушення мови потребує модернізації свого змісту, в застосуванні сучасних логопедичних і педагогічних технологій. Залучення комп'ютерних технологій до процесу логопедичного і педагогічного навчання дітей з різними нозологіями будується на результатах досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених. Однак всі дослідження, які пов'язані з використанням комп'ютерних технологій з метою корекції мовленнєвої діяльності дітей, вивчені не повному обсязі. У своїй роботі, поряд з традиційними методами корекції загального недорозвинення мови у дітей старшого дошкільного віку, ми (...) використовували комп'ютерну програму «Ігри для Тигри». Ця комп'ютерна логопедична програма складається більш ніж з 50 вправ з різними рівнями складності і забезпечує системний підхід до корекції мовленнєвих порушень. Вправи цієї програми надаються в ігровій форми. Для вирішення завдання надаються проблемні ситуації які дитина повинна вирішити доступними для неї засобами та можливостями програми. В експериментальній групі дітей, в якій поряд з традиційними методами застосовувалися комп'ютерні технології, показники розвитку мови значно були вище, ніж в контрольній групі, де застосовувалися тільки традиційна корекція загального недорозвинення мови. Запропонована методика використання комп'ютерних технологій значно підвищили рівні комунікації дитини, розвиток словника, зв'язне мовлення та рівень граматичної і звукової сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення. Застосування комп'ютерних технологій в комплексній корекції загального недорозвинення мови мотивує дітей до логопедичних занять, підвищує розвиток вищих психічних функцій. Це обумовлено тим, що дитина об'єктивно оцінює результати своєї діяльності, сама моделює ситуації в грі. (shrink)

Стаття носить аналітичний характер. Метою дослідження є теоретичний аналіз психолого-педагогічного та соціального супроводу пізнавально-оздоровчої діяльності учнів закладів загальної середньої освіти. Зазначається, що соціальний, психолого-педагогічний супровід пізнавально-оздоровчої діяльності учнів представляє собою систему загальної практики педагогів. Вона впливає на створення оптимальних соціальних, психоемоційних, духовно-соматичних умов допомоги учням у вирішенні їх особистісних проблем, пов’язаних з індивідуальним соціальним розвитком, психічним, соматичним і духовним здоров’ям, успішною пізнавально-оздоровчою діяльністю, ефективною діловою та міжособистісною комунікацією, з соціально-життєвим самовизначенням, особистісною ідентифікацією учня, як здоров’ятворчої особистості. Звертається увага на ефективне (...) використання сучасних інноваційних технологій, активних методів пізнавальної, виховної, оздоровчої, здоров’ятворчої діяльності учнів, а саме: на теоретико-пізнавальну, дослідницьку діяльність; дискусії; персоніфіковану рефлек- сивну діяльність; інтерактивні форми діяльності. Структура психолого-педагогічного та соціального супроводу пізнавально-оздоровчої діяльності учнів в умовах освітньо-виховного процесу забезпечила визначення професійних функцій педагога. Позитивний результат означений супровід учнів мав за рахунок його властивостей та через оперативний зворотній зв’язок в системах «учень – педагог», «учень – учень», «учень – колектив класу», «педагог – колектив класу», на основі яких вчитель вдосконалює та оптимізує супровід діяльності учнів. Автори зазначають, що реалізація вчителем своїх професійних функцій в процесі супроводу освітньо-виховної, фізкультурно-оздоровчої діяльності учнів забезпечує формування у них впевненості у собі та адекватної самооцінки; створення комфортного психоемоційного стану та психоемоційної саморегуляції; задоволення від спілкування та суспільної діяльності; усвідомленої мотивації досягнення позитивної «Я» – концепції як ціннісного аспекту здоров’я кожного учня. (shrink)

У статті проаналізовано особливості профілактики агресивної поведінки підлітків у закладах загальної середньої освіти. Під агресивною поведінкою автор розуміє дії, що мають на меті заподіяння моральної або фізичної шкоди іншим, а саме − це поведінка, яка орієнтована на нанесення образи, або шкоди іншій людині чи предмету. Вказано, що профілактика агресивної поведінки − це система заходів, спрямованих на виявлення і попередження агресивної поведінки. Зазначено, що необхідною умовою профілактичної роботи з підлітками, які проявляють агресивну поведінку є залучення до вирішення проблеми різних фахівців: класного (...) керівника, соціального педагога, психолога, інспектора у справах неповнолітніх. Наголошено, що профілактика агресивної поведінки учнів є важливою умовою побудови конструктивного освітнього процесу, який повинен реалізуватися системно і комплексно. Автором зазначено, що існує первинна, вторинна і третинна профілактика агресивної поведінки підлітків у закладах загальної середньої освіти. Первинна профілактика включає в себе формування сприятливого мікроклімату в учнівському середовищі, адже саме комфортне середовище є підставою для конструктивного спілкування. Вторинна профілактика націлена на детальний розгляд питань профілактики агресивної поведінки підлітків в середовищі однолітків, ознайомлення учнів з даним поняттям, його структурою і наслідками. Третинна профілактика являє собою індивідуальну роботу з підлітками, що демонструють агресивність. Загалом, профілактична роботи у закладі загальної середньої освіти націлена на надання підліткам можливості задовольнити свої інтереси, реалізувати свої потреби, проявити свої здібності, оцінити самого себе, бути оціненим іншими в ході роботи і, нарешті, спробувати знайти оптимальний варіант взаємин з однолітками і вчителями та вибрати прийнятну форму поведінки. (shrink)

Метою статті є аналіз соціального захисту населення в умовах територіальної громади та розробка рекомендацій щодо підвищення його ефективності на місцевому рівні. У статті досліджено практичні аспекти соціального захисту населення у новостворених територіальних громадах. Проаналізовано доходи загального фонду місцевих бюджетів, виявлену позитивну тенденцію до збільшення фінансового ресурсу сільських територіальних громад, що позитивно впливає на їх здатність забезпечувати необхідний рівень соціального захисту населення. Детально розглянуто сільські Боратинську, Зимнівську, Колодяжненську та Луцьку міську територіальні громади Волинської області. На їх прикладі, досліджено особливості фінансування соціальної (...) сфери та надання соціальних послуг у сільській та міській територіальних громадах. Сформовано висновок, що децентралізація позитивно вплинула на соціальний захист населення, оскільки місцева влада краще розуміє наявні проблеми та раціональніше витрачає кошти на їх вирішення. Відмічено, що в соціальній сфері залишилась велика кількість досі не вирішених проблем. Розроблено пріоритетні напрямки покращення ефективності соціального захисту населення у територіальних громадах: впровадження Єдиної інформаційної системи соціальної сфери; фінансування системи соціальних послуг на паритетних засадах; профілактика виникнення складних життєвих обставин; формування додаткових джерел доходів у місцеві бюджети для фінансування соціально важливих видатків; вдосконалення нормативно-правової бази соціальної сфери; покращення матеріально-технічного забезпечення фахівців з соціальної роботи; розмежування функцій між структурними підрозділами соціальної сфери, усунення дублювань та протиріч; організація постійного навчання, стажування та підвищення кваліфікації фахівців з соціального захисту. Перспективи подальших досліджень вбачаються в аналізі результатів діяльності місцевих органів соціального захисту населення та пошуку шляхів підвищення ефективності їх функціонування. (shrink)

У статті визначені сутність, структура, зміст компетентностей, обґрунтовані особливості технології соціального виховання «Формування життєвих навичок» дітей підліткового та юнацького віку: 1) цілеспрямована; 2) модульна; 3) групова; 4) інтерактивна. Мета статті – визначити об’єкт, суб’єкт, мету, завдання, структуру, зміст, форми, методи, тривалість, умови ефективної реалізації технології соціального виховання «Формування життєвих навичок» дітей підліткового та юнацького віку. Об’єктом технології є діти підліткового та юнацького віку, неповнолітні суб’єкти пробації. Суб’єктами реалізації технології є куратори пробаційних програм для неповнолітніх, фахівці із соціальної роботи, соціальні педагоги (...) закладів загальної середньої освіти. Мета та завдання технології, спрямована на розвиток, формування комунікативної, соціальної, життєвої компетентностей дітей підліткового та юнацького віку. Структура та зміст технології складається з чотирьох модулів: 1) «Успішне спілкування» ; 2) «Сім’я та цінності» ; 3) «Освіта та працевлаштування» ; 4) «Цілепокладання та побудова життєвих планів». Форми реалізації технології – тренінг, тренінгові заняття. Методи реалізації технології: бесіда, інформаційне повідомлення, мозковий штурм, дискусія, переконання, приклад, робота в малих групах, метод вправ, кейс-метод. Тривалість реалізації технології передбачає проведення тридцять трьох занять по 90 хвилин із періодичністю 1–2 рази на тиждень упродовж року. У статті визначено чотирнадцять умов ефективної реалізації технології соціального виховання «Формування життєвих навичок» дітей підліткового та юнацького віку. (shrink)

У статті йдеться про те, що професійна підготовка майбутніх фахівців спеціальності «Соціальне забезпечення» є однією з головних умов подолання соціальних проблем, котрі наявні в сучасному українському суспільстві. Доведено, що такі фахівці мають володіти знаннями та вміннями ведення документації у процесі призначення соціальної допомоги, компенсацій, субсидій, пільг, надання соціальних послуг тощо. Мета статті – висвітлити зміст навчальної дисципліни «Документування у сфері соціального забезпечення» та методи її вивчення, що дасть змогу студентам оволодіти знаннями і навичками ведення документації у процесі фахової діяльності в (...) соціальних установах і закладах. Завдання та зміст навчальної дисципліни спрямовані на ознайомлення студентів із поняттями «документ», «документування»; особливостями документування в управлінській діяльності; функціями та видами документів. Водночас, потрібно сформувати у студентів професійне ставлення до роботи та грамотне оформленням різних видів документів на основі таких законодавчо-нормативних документів: «Деякі питання документування управлінської діяльності»; Закон України «Про соціальні послуги»; «Державний стандарт соціального супроводу сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах»; «Про затвердження форм документів, необхідних для оформлення на обслуговування в територіальному центрі соціального обслуговування»; «Інструкція щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги»; «Порядок подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; «Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг» та ін.. На практичних заняттях студенти вчаться створювати різні види документів. (shrink)

У статті на основі вивчення наукових джерел розкрито зміст і спрямованість інклюзивного туризму як технології соціальної реабілітації в умовах закладу освіти. Основними функціями інклюзивного туризму є: соціальна відновлювана, психологічна, комунікативна, освітньо-пізнавальна, особистісно-орієнтована, компенсаторна, гедоністична, реабілітаційна, адаптаційна, соціалізаційна. Інклюзивний ефект від туристичних маршрутів буде суттєвим, якщо діяльність ґрунтуватиметься на таких принципах: незалежності, залучення, інформативності, комплексності, індивідуального підходу, можливості для реалізації внутрішнього потенціалу, стимулювання саморозвитку, необхідної підтримки, гідності, рівності, суб’єктності, принцип особливого підходу. Саме інклюзивний туризм дозволяє створити для людини з інвалідністю такі (...) умови, які максимально компенсують її обмеження і дозволять стати активним учасником соціуму. На основі відомих розвідок з проблеми дослідження розроблено таку класифікацію видів інклюзивного туризму: за ціллю; за основним видом заняття; за способом пересування; за сезонністю; за складом туристів; за ступенем навантажень. Напрямами інклюзивного туризму виступають: природотерапія; релігійні маршрути; етнографічний туризм; культурно-пізнавальний туризм; віртуальний туризм. Інклюзивний туризм можна реалізувати через різні форми: безпосередньо відвідуючи туристичні об’єкти та дистанційно. Яскравим прикладом використання для інклюзивного туризму сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі є реалізація проекту факультету соціальної та психологічної освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини «Культурно-рекреаційно-туристична Черкащина: інклюзивно-соціальна 3D-карта» за підтримки Українського культурного фонду. (shrink)

Забезпечення діяльності молодіжних центрів, молодіжних працівників, міжгалузева та міжсекторна взаємодія у молодіжній роботі, оцінювання ефективної молодіжної роботи, забезпечення умов молодіжної участі та молодіжного громадського контролю є важливим у реалізації молодіжної політики в Україні. На державному рівні визначено, що молодіжний центр − установа, що утворюється для вирішення питань соціального становлення розвитку молоді. Головною метою центру відповідно до Типового положення це «сприяння: соціалізації та самореалізації молоді; інтелектуальному, моральному, духовному розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу; національно-патріотичному вихованню молоді; популяризації здорового способу життя молоді; (...) працевлаштуванню молоді та зайнятості у вільний час, молодіжному підприємництву; забезпеченню громадянської освіти молоді та розвитку волонтерства; підвищенню рівня мобільності молоді» Мета статті − проаналізувати смислове наповнення поняття «молодіжний центр» в контексті молодіжної роботи. У дослідженні використано такі методи, як аналіз, порівняння та узагальнення наукових джерел із досліджуваної проблеми. Проаналізовано різні визначення поняття «молодіжний центр» від законодавчого до думки здобувача; розкрито особливості роботи молодіжних центрів; визначено напрями та форми роботи молодіжних центрів та форми реалізації молодіжної роботи. Вивчивши різні визначення, вважаємо, що молодіжний центр − це не просто установа, організація це позитивне середовище, яке сприяє особистісному та професійному розвитку молоді через різні напрями молодіжної роботи. (shrink)

Однією з умов гармонійного людського буття є сім’я, як особлива суспільність людей, заснована на природних і соціокультурних правах і цінностях; ця суспільність постійно порушується, але завжди знаходить в собі сили для задоволення своїх потреб. Найбільш помітним явищем, що характеризує порушення єдності сім’ї є розлучення. Воно сприяє усвідомленню людиною як недосконалості сім’ї, так і її соціальної значущості, одночасно це сильний стрес і цінні знання, пов’зані з природою індивіда. У статті з’ясовано, що соціальна робота з неповнолітніми матерями має відповідати ідеям поетапної роботи (...) з цією категорією громадян. Необхідна злагоджена робота державних установ соціального захисту, сфери освіти та охорони здоров’я. Визначено, що для раннього виявлення гострих соціальних проблем у сім’ї неповнолітньої матері та для роботи з профілактики девіантного материнства, важлива міжвідомча взаємодія щодо їх виявлення, реєстрації неповнолітніх матерів. Мета дослідження полягає у висвітленні та аналізі основних аспектів соціалізації дітей у сім’ях розлучених батьків та вивчені особливостей вдосконалення соціальної роботи з даною категорією дітей; визначені сучасних тенденцій в соціальному аналізі розлучення як суспільного явища. Методологія. Завдяки використанню методів аналізу, синтезу та узагальнення нормативно-правових актів та документів, встановлено, що аналіз розлучення в сучасному соціальному середовищі класифікується в залежності від категоричності заборони в законодавстві та за ступенем офіційності при вирішенні питання про розірвання шлюбу. Результати і практичне значення. З’ясовано, що сформується державно-суспільна система допомоги, сприяючи розвитку розлучених сімей з дітьми, реалізації їх потенціалу; зміст і форми роботи будуть на ранньому етапі попереджати негативні явища в розвитку сім’ї як малої групи і соціального інституту, в моральному, духовному і фізичному становленні особистості дитини; сучасна практика та професійна освіта за напрямом соціальна робота в Україні сприятимуть депроблематизації та деконструюванню неповнолітнього материнства. Наступним етапом наукового аналізу має бути вивчення складу сімей неповнолітніх матерів. (shrink)

У статті висвітлена проблематика девіантної поведінки серед здобувачів вищої освіти. Подано визначення «девіантної поведінка». З’ясовано, що соціологи, медики, психологи та педагоги досить давно досліджують природу девіантної поведінки та класифікують різні види девіацій. Висвітлено визначення даного терміну науковою елітою. Описаний соціально-психологічний підхід. Зазначені ознаки та прояви девіантної поведінки, які можуть виражатися у характері і діях особистості. Встановлено, що у педагогічній літературі девіантна поведінка розглядається як різновид ненормативної поведінки індивідів або соціальних груп, що характеризується діями, які відхиляються від загально прийнятих або допущених (...) норм. З’ясовано, що основними ознаками девіантності є: важко навченість ; важковиховуваність. Охарактеризовані складові профілактики девіантної поведінки серед студентів. З’ясовано, що особи, яких називаємо девіантними, досить часто стають жертвами поняття «соціальне відхилення» – це приписуваний статус», тобто «ярлик», якій навішують через суб’єктивне ставлення впливові прошарки населення мало захищеним громадянам чи цілими групами осіб. Описаний аналіз психологічних особливостей студента: психологічні якості суб’єкта, система соціально – психологічних якостей. Описано сім принципів профілактичної роботи з студентами: комплексність, адресність, масовість, позитивність інформації, мінімізація негативних наслідків, особиста зацікавленість та відповідальність учасників, максимальна активність особистості. Встановлено, що сучасний соціальний працівник має бути професіоналом своєї справи, щоб унеможливити проявів девіантної поведінки серед здобувачів вищої освіти. (shrink)

На сучасному етапі в житті українського суспільства сім’я серед переліку цінностей людини виходить на чільне місце. У статті проаналізовано соціальну роботу та соціальне обслуговування молодих сімей. Визначено основні напрямки соціального обслуговування молодих сімей: соціальний патронаж, соціальне обслуговування, медичне обслуговування, консультативна допомога, реабілітаційні послуги, психологічна допомога. Окреслено форми й методи соціальної роботи з молодими сім’ями. Описано види соціальної роботи з молодими сім’ями, які можна поділити на екстрені, тобто спрямовані на виживання сім’ї та види соціальної роботи, спрямовані на підтримку стабільності сім’ї та (...) її соціальний розвиток. Таким чином, у сучасному контексті соціальна робота з молодою сім’єю, насамперед, має бути орієнтована на стабілізацію соціально-економічного становища сім’ї; на відновлення внутрішнього потенціалу сім’ї з огляду на її соціально-історичні особливості, етнокультурні цінності та традиції; відновлення духовно-виховних можливостей сімей різного типу. Описано, про молоді сім’ї, які знаходяться у складних життєвих обставинах, що є незахищеними та соціально вразливими категоріями населення, та потребують соціальної допомоги, соціального обслуговування та підтримки. Соціальна робота з різними категоріями молодих сімей здійснюється державними установами соціального обслуговування, які в межах своїх повноважень відповідно до правових актів та правових актів певного суб’єкта або міста надають соціально-економічні, соціально-медичні, соціально-психологічні, соціально-педагогічні, соціально-правові, соціально-побутові та інші соціальні послуги. Проблеми сьогодення потребують від суспільства і держави нагальних заходів щодо запровадження системи соціального захисту свого найменшого осередку й кожного її члена в усіх сферах життєдіяльності, створення належних матеріально-побутових та морально-психологічних умов розвитку і зміцнення української родини. (shrink)

У статті визначено проблемне поле соціально-управлінських практик в системі управління соціальною роботою в сучасному українському суспільстві. Виділяють дві групи факторів формування сучасної моделі соціальної роботи – процеси глобалізації та децентралізації в Україні, і в цьому аспекті виникає потреба у розробці системи управління соціальною роботою, а також категорія, що дозволяє вивчити її особливості соціально-адміністративної практики. Визначено, що практики соціального управління є способом соціальної взаємодії в системі управління соціальними об’єктами, а у сфері управління соціальною роботою як стилістичної, соціально-психологічної та адаптивно-інноваційної форми управлінської (...) діяльності соціальних суб’єктів соціальної діяльності, управління різних рівнів у сфері соціальної роботи. Вивчення соціально-управлінських практик у системі управління соціальною роботою визначить: 1) пріоритети розвитку соціального управління у сфері соціальної роботи в контексті формування адаптивної та ефективної моделі соціальної політики; 2) механізми формування моделі соціальної роботи та принципів соціальної взаємодії в практичній діяльності керівників та соціальних служб та установ соціальних працівників з надання соціальних послуг; 3) ціннісно-ідентифікаційні, соціально-психологічні та стильові особливості управлінської діяльності в системі управління соціальною роботою; 4) регіональна специфіка управління в системі соціальної роботи в умовах територіальної децентралізації. Використані методи дослідження: логіко-історичний, структурно-функціональний та порівняльний аналіз – для характеристики наукових підходів до визначення понять «соціальна робота», «соціальний менеджмент», «менеджмент соціальної роботи»; аналіз і синтез – концептуалізувати визначення та принципи управління соціальною роботою; структурно-функціональний аналіз – щодо особливостей управління соціальною роботою на макро-, мезо- та мікрорівнях, а також механізмів її вдосконалення та розвитку; експертне опитування – для визначення стану та напрямів розвитку управління соціальною роботою в Україні. Метою статті є виокремлення соціально-управлінських практик у системі управління соціальною роботою залежно від регіональної специфіки в сучасному українському суспільстві. Соціально-управлінські практики в системі управління соціальною роботою визначаються регіональними особливостями та специфікою територіальної децентралізації, тому важливим є вивчення специфіки соціально-управлінських практик соціальної роботи. управління роботою на різних рівнях соціального управління, регіональному та місцевому. Перспективним напрямом подальших досліджень є виокремлення соціально-управлінських практик на макро-, мезо-, мікрорівнях управління соціальною роботою та ступінь їх відтворення в системі управління соціальною роботою. (shrink)

Проведено теоретичний аналіз наукових праць стосовно структури і ознак домашнього насильства. Метою статті є розкриття сутності та виокремлення особливостей домашнього насильства. Методологічну складову репрезентують становлять загальнотеоретичні і методологічні положення філософські положення про взаємозв’язок соціальних і психологічних явищ у проявах різних видів насильства; провідні ідеї сучасної філософії, соціології, педагогіки та психології; концепції вітчизняних і зарубіжних учених щодо розкриття сутності домашнього насильства; принципи рефлексивного підходу до розуміння особливостей домашнього насильства над жінками. Узагальнено наукові доробки вчених з проблематики домашнього насильства. Розкрито сутність домашнього (...) насильства. Виокремлено структуру домашнього насильства, яка складається з компонентів: психологічний, економічний, фізичний, дозвіллєвий, медичний,побутовий, сексуальний. Охарактеризовано ознаки домашнього насильства. Зроблено висновок про те, що означена дефініція є предметом вивчення багатьох наук, зокрема, соціальною педагогікою. Особливостями досліджуваної проблематики є переважно прихований характер домашнього насильства, системна і довготривала дія кривдника на об’єкт насильства, відсутність певних вікових, соціальних або суспільних рамок. Доведено, що проблема домашнього насильства є однією з найгостріших у сучасному соціумі і водночас має значний історичний бекґраунд. (shrink)

Стаття розкриває особливості соціального забезпечення людей похилого віку в Україні, а також пропонує аналіз міжнародного досвіду з цієї проблеми. Актуальність теми дослідження зумовлена низкою політичних, соціокультурних, інтеграційних та економічних чинників, спричинених поступовим входженням України у європейське співтовариство. Проблема старіння набуває все більше актуальності протягом останніх років, оскільки відбувається глобальне старіння населення, яке найбільше прогресує у малорозвинених країнах. Визначено, що у переважній більшості країн людьми похилого віку вважаються люди, які вийшли на пенсію. Всесвітня організація охорони здоров’я відносить до похилого віку людей (...) віком 60-75 років. Українське законодавство також визначає, що похилий вік людини співпадає із виходом на пенсію. У США поняття «пенсійний вік» відсутній. Починаючи з 62 років громадяни мають змогу подавати документи та, поступово, отримувати пільги: пенсію, медичні послуги, соціальну допомогу. Тут існує державна медична програма для літніх людей Medicare. Жителі США прагнуть якомога довше працювати та бути активними. Активна в плані збільшення довгожителів і Канада: уряд планує збільшити кількість довгожителів до 81 тисячі станом на 2061 рік. Європа має різний період виходу громадян на пенсію: Франція – 62 роки, Німеччина – 67 років, Польща – 60 і 65. Майже всі високорозвинені країни Європи надають гідне соціальне забезпечення та висококваліфіковану медичну допомогу. За статистикою у світі найтривалішим є життя населення Японії та Марокко, в Європі – Франції, Ісландії, Італії. В Україні населення досить швидко старіє і, таким чином, знаходиться внизу європейського рейтингу. До людей похилого віку відносимо і ветеранів праці, оскільки вони мають стаж роботи 40 років і більше. Українське законодавство передбачає ряд пільг для людей похилого віку та ветеранів праці. Сьогодні український уряд намагається максимально забезпечити та спростити життя людей похилого віку. Нещодавно Президент України анонсував забезпечення усіх вакцинованих людей похилого віку сучасними смартфонами. Також в березні очікується створення нового сервісу «Безбар’єрність» для полегшення отримання ряду послуг для людей похилого віку та осіб з особливими потребами. (shrink)

На сьогодні наша країна посідає одне з перших місць серед країн європейського регіону за кількістю ВІЛ-позитивних осіб, що призводить до негативного впливу на соціальне та економічне життя суспільства: знижує середню тривалість життя, загострює проблеми бідності та соціальної нерівності. Підлітки визнані в Україні групою ризику щодо інфікування ВІЛ та визначаються ВООЗ як підлітки, які споживають ін’єкційні наркотики з використанням нестерильного ін’єкційного інструментарію; хлопці та дівчата, які практикують незахищені статеві контакти внаслідок сексуальної експлуатації, мають незахищений, навіть примусовий секс за винагороду. У статті (...) автори наголошують, що антиретровірусна терапія, не знищує вірус, проте зупиняє розмноження ВІЛ, відновлює функції імунної системи, дозволяє продовжити і покращити якість життя. Також, у статті наголошено, що АРВ-терапія потребує чіткої самодисципліни та особистої відповідальності кожного підлітка, оскільки означає пожиттєвий прийом ліків, до яких має сформуватися прихильність аби лікування було ефективним. Пропуск або затримка прийому ліків може призвести до прогресування хвороби, передачі вірусу іншим людям, поганого самопочуття, розвитку важких захворювань і навіть смерті. Причин припинення, відмови або ж переривання АРВ-терапії підлітками, які живуть з ВІЛ, може бути безліч: наприклад, внутрішні/особисті причини та зовнішні, які не залежать від підлітків. (shrink)

Формування готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників, актуально в умовах інтеграції системи вищої освіти України в європейський простір. Превентивний підхід розвивається в цілісній моделі з передовим надбанням європейського та вітчизняного досвіду – як єдиній моделі захисту прав людини на здоров’я і соціальний розвиток. На основі праксеологічного, особистісного і діяльнісного підходів, а також взаємозв’язку і взаємозалежності теоретичної та практичної підготовки майбутніх соціальних працівників були розроблені педагогічні умови для ефективного формування готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників. Метою статті є аналіз (...) ефективності педагогічних умов, що забезпечують формування готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників. Завдання цієї статті – вивчити рівні готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників до та після впровадження педагогічних умов та проаналізувати їх ефективність за допомогою відповідних методів. Відповідно до окреслених завдань були обрані та використані такі методи: педагогічне спостереження, зіставлення, узагальнення, бесіда, анкетування, опитування; шкалування; методика «Ціннісні орієнтації», «Емоційна стабільність», «Спрямованість особистості», «Здатність до емпатії», методикиа В. Бобрової і Н. Кузьмина. Завдяки системному підходу до експериментальної частини дослідження було встановлено, що рівень сформованості готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників покращився: питома частка студентів з низьким рівнем значно зменшилась, а з високим – зросла. Ефективність запропонованих педагогічних умов підтверджена за допомогою статистичних методів. (shrink)

У статті розглядається проблема булінгу, репрезентована в полікодовому полотні художніх фільмів. Формування у дітей та підлітків нетерпимого ставлення до насильницьких моделей поведінки, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, усвідомлення насильства як порушення прав людини – нагальна потреба сучасного суспільства, що потребує невідкладного вирішення. У статті проаналізовано причини виникнення конфліктних ситуацій, які можуть спровокувати булінг одного із учасників освітнього процесу. Автор акцентує, що булінг змінюється, набуває нових рис разом із розвитком суспільства та має руйнівний вплив на всіх його учасників. Про необхідність співробітництва (...) та налагодженні взаємовідносин між педагогами, батьками та учнями, які стали учасниками булінгу наголошується у статті. Заохочення батьків до співпраці з метою подолання проблемних ситуацій, встановлення і підтримка відкритих стосунків між батьками і дітьми, між школою і батьками є запорукою недопущення конфліктних ситуацій. Відсутність належного сімейного виховання та іноді некоректна поведінка вчителів можуть спровокувати ситуацію цькування. Велике значення має створення атмосфери відкритості, щирості та довіри. У статті наголошується на ролі дорослих у вихованні та формуванні особистості дитини. Відсутність батьківської опіки при живих батьках породжує явище соціального сирітства, яке саме по собі може стати причиною булінгу/мобінгу. Автор акцентує увагу на важливій ролі художніх фільмів як творів масового мистецтва у процесі виховання підлітків та налагодженні їхніх стосунків з батьками, вчителями, однолітками. У статті проаналізовано художні фільми «Опудало» режисера Ролана Бикова та «Диво» режисера Стівена Чбоскі та вказано на вплив дорослих та їхнє місце в житті головних героїв. (shrink)

Перед авторами була поставлена мета дослідження сучасного стану, проблем та перспектив розвитку сучасного українського соціального підприємництва. В ході вивчення проблеми використовувались методи логічного узагальнення, аналізу, порівняння та синтезу для оцінки рівня розвитку вітчизняного соціального підприємництва. Поінформованість населення і сприйняття влади створюють враження українського соціального бізнесу як аматорського, фрагментарного, розрізненого і дуже нестабільного виду діяльності. Тим часом соціальні підприємства процвітають. Цей процес йде за двома напрямками: через самоорганізацію економічної діяльності об’єднаних представників соціальних груп, що знаходяться в складній соціальній ситуації, і через (...) ініціювання дозволеної економічної діяльності на базі недержавних громадських некомерційних організацій. Останній шлях є найбільш поширеним і поширеним. Саме некомерційні громадські організації надають найбільшу підтримку соціальному бізнесу, безкоштовно залучаючи їх у соціальні проекти, проводять навчання, інформування та консультування по всім питанням ведення бізнесу, створенням бізнес-інкубаторів, хакатонів, адмініструванням стартапів по мікрогрантах, тощо. Однак якщо соціальне підприємництво динамічно розвивається в плані досягнення високих соціальних показників, то в чисто економічній сфері розвиток поки йде повільно. Основною проблемою є відсутність доступу соціальних підприємств до фінансування і зниження податкового навантаження. Виходячи з цього, соціальний бізнес зараз намагається зміцнити свої партнерські відносини з традиційними підприємствами, щоб разом захистити себе від економічних криз. Ще одна нагальна потреба соціальних підприємців – посилення ролі держави у розвитку соціального підприємництва. Розвиток соціального бізнесу в Україні об’єктивно випереджало законодавчу базу і позицію державної політики в соціально-економічній сфері. Незважаючи на динамічний розвиток соціального бізнесу, держава не сприймає його на правовому рівні і на рівні вироблення політики, стратегії розвитку країни, не бачить його вкладу та високою соціально-економічної місії. Тому соціальний бізнес більш чутливий з економічної точки зору, ніж традиційний бізнес. Крім того, необхідно ввести систему державної підтримки соціального бізнесу, перш за все за рахунок зниження податкового навантаження. Це також позитивно позначиться на економічній стійкості і динаміці соціального підприємництва. Зрозуміло, що сьогодні необхідно внести зміни до чинного законодавства, щоб зберегти позитивну динаміку соціального бізнесу. (shrink)