Для сучасного суспільства характерними є перманентні виклики, які створюють ситуацію необхідності збереження ключових параметрів суспільного розвитку з урахуванням тимчасових і ситуативних відхилень від стратегічного напряму цього розвитку. Ключем до розуміння проблеми детермінації у сучасній науці може слугувати виявлення закономірностей у розвитку самої науки. З одного боку, не викликає жодних сумнівів необхідність систематизації знань і дотримання чітких критеріїв науковості – особливо у ситуації експоненціального зростання обсягу і розмаїття знань, якими володіє сучасне суспільство. З іншого боку, наука постійно відмовляється від деякої частини (...) своїх недавніх постулатів, які виявляються лише частково доведеними гіпотезами, які мають лише часткову істинність. Врешті-решт, поза сумнівами і змінами залишаються лише базові критерії науковості та настанова на невпинну внутрішню критику і само-удосконалення науки, тоді як змістова частина науки перебуває у стані перманентної трансформації і уточнень. У постмодерному суспільстві така методологічна і світоглядна настанова науки отримує додаткову ідейну легітимацію завдяки постмодерністським принципам організації знання – таким як ризоматичність, дискурсивність, наративізм, інтертекстуальність тощо. Ознаками науки на її сучасному етапі розвитку є: істотне збільшення питомої ваги міждисциплінарних та інтердисциплінарних досліджень; виникнення нових інтегрованих наук; використання точних методів у дослідженні методологічних та епістемологічних проблем науки й демаркації знання; пошук нових форм дослідження, адекватних новітній специфіці предмета соціогуманітарного дисциплінарного спектру; інтенсивний аналіз взаємозв’язків між гносеологічними та аксіологічними основами соціогуманітарної науки. Дослідницький підхід, в основі якого перебуває осмислення фактору нестабільності, максимально повно відповідає сучасному науковому і суспільному запиту для позначення змістового формату і проблемних викликів сучасності, надає можливість осягати нові пізнавальні горизонти й зрізи реальності, яким притаманні ознаки становлення, нелінійності, невизначеності – тобто практично всі атрибути турбулентного суспільства. (shrink)

Many of Tarski’s better known papers are either about or include lengthy discussions of how to properly define various concepts: truth, logical consequence, semantic concepts, or definability. In general, these papers identify two primary conditions for successful definitions: formal correctness and material adequacy. Material adequacy requires that the concept expressed by the formal definition capture the intuitive content of truth. Our primary interest in this paper is to better understand Tarski’s thinking about material adequacy, and whether components of his view (...) developed over time. More precisely, we are concerned with how Tarski’s understanding of the content of the common-sense, every-day usage of truth may have developed over time. We distinguish this concern from the character of the extensional criterion of adequacy Tarski proposes: that a materially adequate definition must entail all instances of Convention T. We will develop our reading of Tarski as follows: first, we will review the “Polemical Remarks,” focusing primarily on §§14 and 17, and Tarski’s references to Naess’ empirical research. Next, we will provide a summary and discussion of Naess’ work, especially his findings with respect to Tarski’s definition of truth and his research that suggests there is no single common or everyday concept of truth. Third, we will consider several possible objections to our interpretation of the Tarski–Naess dialectic. We will conclude that Tarski’s conception of material adequacy developed over time, potentially because of what he had learned through his interactions with Naess. (shrink)