ПРИПУЩЕННЯ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ДІАЛОГУ СВІДОМОСТІЙ У ТВОРЧОСТІ ДОСТОЄВСЬКОГО

Автор(и)

  • Максим Вак Лонг-Айлендський університет, США

DOI:

https://doi.org/10.18524/2410-2601.2016.1(25).144724

Ключові слова:

діалог, присутність, Достоєвський, Бахтін,

Анотація

Стаття присвячена дослідженню діалогу свідомостей в філософії і літературній творчості Достоєвського. Ідеї М. Бахтіна і Е. Левінаса є методологічною основою дослідження. Однією з центральних проблем є те, як можна почути іншого, якщо людина чує тільки себе; як можна звертатися до іншого, якщо є тільки моє Его, моя свідомість, яка завжди чує самого себе та асимілює іншого. Це ще не є діалог, але тільки можливість діалогу, яка і створює атмосферу романів Достоєвського. Щоб продемонструвати це, ми слідуюмо за Бахтіним в його аналізі дискурсу Достоєвського.

Посилання

Bakhtin M. (1984), Problem of Dostoevsky’s Poetics, London, University of Minnesota Press, 333 p.

Dostoevsky F. (1993), Crime and Punishment, transl. Richard Pevear and Larissa Volochonsky, New York and Toronto, Everyman’s Library, 566 p.

Levinas E. (1998), Totality and Infinity: An Essay on Exteriority, transl. Alphonso Lingis, Pittsburgh, Duquesne UP.

Scanlan J. P. (2002), Dostoevsky the Thinker, Ithaca and London, Cornell UP.

##submission.downloads##

Опубліковано

2016-06-15

Номер

Розділ

СМІХ І ФОРМИ КОМІЧНОГО В ЛІТЕРАТУРІ