У статті узагальнено історико-культурологічний досвід ролі і значення національної еліти князівських династій Рюриковичів, володарів Київської Русі та Чернігово-Сіверської гілки Ольговичів, Давидовичів у створенні одного з найбільших у Європі державного об’єднання Київська Русь. Основою збереження своїх територіальних володінь князями були українські традиції сімейного розподілу майна. Системний розподіл престолонаслідування серед нащадків Рюриковичів відбувся після заповіту Ярослава Мудрого, тобто набув соціально-правової норми, названий «лествичним» порядком. Система передбачала успадкування майна дітьми від старшого до молодшого брата, зокрема коли старший князь чернігівський здобував Київ – до (...) Чернігова переходив князь новгород-сіверський, такі переходи відбувалися по лінії брата, спочатку серед старшої лінії, а потім – молодшої. Вони з часом трансформувались у національні традиції сімейного права, що закріплені Цивільним кодексом України. (shrink)

У статті простежено обставини виникнення і розвитку маргінальної культури. Виявлено, на підставі чого з’являються проблеми маргінальної особистості. Розглянуто спосіб розуміння, розмежування і трактування явища маргінальної особистості в процесі крос-культурних контактів і асиміляції. На основі проведеного дослідження проаналізовано співвідношення понять «маргінальна особистість» і «стратегії акультурації» у реаліях сучасної міжкультурної взаємодії в Одеському регіоні; чинники, що впливають на вибір стратегії акультурації.

У статті здійснено спробу простежити генеалогію російського пропагандистського сюжету про «поїзд дружби» від інформаційного приводу до фейкової новини та від фейкової новини до сталої частини канону, послуговуючись яким, російська пропаганда говорить про анексію Криму. За допомогою понять інтеграційної та агітаційної пропаганди Жака Еллюля проаналізовано, у чому саме полягає пропагандистський потенціал цього сюжету. Досліджено, яким чином кінематограф перетворив фейкову новину, покликану налякати та мобілізувати населення, на стійкий пропагандистський сюжет зі сталим набором елементів. Оцінено перспективи його подальшого використання російською владою при спробах (...) розповісти тим чи тим способом про окупацію Криму. (shrink)

У рамках підвищення кваліфікації (стажування) автор ознайомилась зі специфікою викладання музеологічних дисциплін у низці закладів вищої освіти України та наголошує як на важливості музеологічної освіти для наукових працівників музею, так і на необхідності удосконалення змісту, форм і методів цієї освіти. Розробка методики викладання музеологічних дисциплін є на сьогодні вкрай необхідною.

У статті розглянуто те, яким чином праця сексуалізується в радянському уявному і яким чином у фільмі «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова здійснено культурну операцію дезідентифікації із офіційною радянською трудовою пропагандою, яка ґрунтувалась на прихованій операції ототожнення сексуального і трудового лібідо. Таким чином було включено фільм «Тіні забутих» у генеалогію радянських режимів репрезентації праці, що дало змогу розширити звичний інтерпретативний контекст цього фільму, який зазвичай обмежується питанням національної ідентичності.

Статтю присвячено питанню культури часу в тибетському буддизмі. Як об’єкт дослідження обрано вчення про час – Калачакру та його традицію текстів. Проведено спробу культурологічного аналізу впливу доктрини Колеса Часу на всі сфери життя традиційної буддійської спільноти тибетського походження, зокрема прояви цього впливу у науковій думці, релігійній практиці, мистецтві. Акцентовано увагу на спільному ядрі буддійської та бонської версії походження вчення; складено хронологічну послідовність виникнення базових текстів і коментарів, виділено основні етапи поширення вчення; проведено огляд структури концепту часу та її кореляцію з (...) календарною культурою, що уособлює мала буддійська наука «чорних» і «білих» розрахунків. Як ілюстрацію практичного застосування Калачакри презентовано основні тексти із розрахунків традиційної тибетської астрології. (shrink)

Статтю присвячено реконструкції узагальненої моделі твору декадентського кінематографа як стилізованого кінематографа moderne, що є яскравим прикладом застосування філософської інтерпретації до кінематографа і феномену кінореальності. Ця модель має такі рівні: морфологічний, стилістичний, інтертекстуальний, ритмічний, аудіальний, тактильний, монтажний, специфічно-антропологічний і специфічно-наративний.

Від часів публікацій М. Ростовцева цікавість до скіфської культури не вщухає, а оскільки за останні сто років кількість відповідних знахідок зростала у прогресії, а наукові методи не стояли на місці, на сьогодні накопичилося чимало вдалих спроб занурення в картину світу іраномовних кочовиків степу.

У статті проаналізовано значення розуміння власної освіти для побудови ідентичності на прикладі італійських гуманістів першої половини XV ст., які позиціонували себе як автодидакти (самоучки). Автор вважає, що саме в цей час унаслідок дії цілого комплексу причин формуються передумови для виникнення явища автодидактів, яке остаточно виокремилося вже у Новому часі. Гуманісти у такий спосіб ставали в опозицію до тогочасних знання, освіти, пізнання, реалізовуючи самопрезентацію. Гуманістів приваблювали певні особливості статусу автодидакта, які давали їм змогу почуватися незалежними від усталених на той час норм, (...) поглядів, інтелектуальних традицій, водночас використовуючи як підстави для консолідації гуманістів як окремої соціальної групи. (shrink)

Статтю присвячено чинному президенту Сполучених Штатів Америки Дональду Трампу. Здійснено спробу показати елементи тоталітарного дискурсу у його публічній політичній діяльності і проаналізувати правомірність прямих порівнянь із вождями тоталітарних режимів XX ст., зокрема з Гітлером. Показано тло політичної та культурної історії Америки, на якому стала можливою перемога Дональда Трампа, відзначено ключові моменти, найбільш важливі для розуміння поточної ситуації. Приділено увагу основній виборчій базі та соціальним медіа, а також запропоновано перспективу для боротьби проти тоталітарних тенденцій.

Мета статті – з’ясувати концептуальний контекст виникнення нових медіа. Задля цього здійснено огляд ключових для нових медіа ідей Алана Кея та Теда Нельсона, а саме: перетворення комп’ютера на персональний метамедіум за допомогою користувацького інферфейсу та ідеї гіпертексту. Підкреслено, що створення медіа на базі комп’ютерних технологій супроводжувалось впливом медіа-теорії Маклюена та поєднанням технічного і гуманітарного дискурсів. Від початку створення нових медіа осмислювалась їхня метапозиція щодо традиційних медіа через здатність перших до симуляції наявних медіа-форм та створення нових. Теоретичні підвалини нових медіа як (...) проекту дають змогу дійти висновку, що вони можуть природньо вписуватись у культурологічні студії. (shrink)

The article is devoted to the publication of the pottery with a stamp design from the Kniazha Hora Old Rus fortress. During field seasons of 1958–1965, a representative collection of ceramic products was found on the settlement by a detachment of the Slavic-Rus archaeology of the Kaniv complex expedition under the direction of Halyna Mezentseva. Pots that are decorated with geometric figures-stamps are noteworthy because they are rare for the Kniazha Hora area. Studying ornamentation is very important because the décor (...) reflects some aspects of the spiritual culture of ancient population. However, these unique findings have not been given due attention by previous researchers. In the papers, the stamp type of ornament is associated with the West Slavonic tradition. It testifies one more peculiarity of the Old Rus society’s culture, in particular, of the Kniazha Hora fortress. (shrink)

У статті розглянуто концепцію «білого куба», специфічного галерейного та музейного простору для демонстрації і споглядання мистецтва. Проаналізовано, як тривалі експерименти з формою демонстрації робіт у музейних приміщеннях були зумовлені потребою створити особливий простір, де кожний експонат був би максимально ізольованим і самодостатнім. Так виник «білий куб», який фактично був легітимізований Альфредом Барром, першим директором музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку. Починаючи з Брайана О’Догерті, дослідники вказують, що галерейний простір, яке нібито є максимально нейтральним, насправді є глибоко ідеологізованим. Уваго було приділено і (...) рефлексії художників щодо функції, діяльності та організації простору галереї. (shrink)