Abstract

Радість загострює нашу сприйнятливість до світу, дає змогу нам захоплюватися і насолоджуватися ним. Радісна людина бачить світ у його красі і гармонії, сприймає людей в їх кращих проявах. Вона схильна швидше діставати задоволення від об’єкта, насолоджуватися ним, ніж аналізувати і критично осмислювати його. Людина сприймає об’єкт таким, яким він є, не прагне поліпшити або змінити його. Вона сприймає об’єкт як частину світу, відчуває свою близькість, причетність до нього. Об’єкт сприймається людиною як продовження, розширення її власного «Я». Радість змушує людину з особливою гостротою відчути свою єдність зі світом. Радість – це не просто позитивне ставлення до світу і до себе, це своєрідний зв’язок між людиною і світом.