Abstract

В статті розглядається процес формування соціальності, як особливого новочасного виміру буття людини. Фіксуються зміни в сприйнятті таких її атрибутів, як соціальний час і простір, системи цінностей та пам’яті, зміни в уявленнях про мораль, істину та її пізнання. Досліджується тема «зачаклованого» і «розчаклованого» світу, сакрального і профанного у створенні соціальної тканини. Соціальність аналізується в контексті уявлених спільнот, спільнот та суспільства, суспільства та колективів (в розумінні Б. Латура). Системи модерної інтеграції суспільства описуються через «нову» особистість із її «свободо-буттям» та владою над нею.