Актуальність дослідження взаємодії філософії та теології давно стало наскрізною проблемою гуманітарного знання. На сьогодні більшість науковців визнають співприсутність і взаємодію філософії та теології як самостійних культурних дискурсів. Не викликає особливих заперечень теза про ідейні, концептуальні взаємовпливи християнської теології та філософії, їх парадигмальний вплив на науку. У статті аналізується методологічний аспект взаємодії філософії та теології, як він постає у сучасних релігієзнавців та богословів. Доведено, що переважною більшістю православних авторів філософія мислиться в модерному ключі, як щось зовсім окреме і незалежне від теології, (...) а значить питання полягає в тому, щоб узгодити взаємини між ними. Натомість мислителі постмодерної парадигми сприймають філософію і теологію нерозривними, такими, що продовжують одне одного. На їхню думку, саме теологія і філософія закладають ті культурні коди, сенси і цінності, які формують матрицю культури. Теологія слугує посередником між людиною, релігією і культурою. Тому вона тісно співпрацює з філософією та іншими гуманітарними науками. Дослідження багатьох авторів ще більше актуалізує завдання аналізу методологічної складової взаємодії філософії та теології. (shrink)

Vizantiĭsʹkyĭ neoplatonizm i︠a︡k predmet relihii︠e︡znavchoho ta istoryko-filosofsʹkoho doslidz︠h︡enni︠a︡ -- Formuvanni︠a︡ vizantiĭsʹkoho neoplatonizmu u tvorakh Ĭoana Filopona (Dionisii︠a︡ Areopahita) -- Filosofii︠a︡ butti︠a︡ Maksyma Spovidnyka--kulʹminat︠s︡ii︠a︡ rozvytku vizantiĭsʹkoho neoplatonizmu -- Vizantiĭsʹkyĭ neoplatonichnyĭ esent︠s︡ializm kint︠s︡i︠a︡ VII-pochatku XIV stolitʹ -- Palamizm i︠a︡k osoblyva forma vizantiĭsʹkoho neoplatonizmu.