Abstract

Метою статті є розкриття змісту геополітичних стратегій головних гравців в Центрально- Азійському регіоні, якими на сьогодні є Росія, Китай і США. Констатується, що взаємна риторика лідерів країн і тональність документів [Стратегій] не приховує того факту, що боротьба між ними в регіоні набирає обертів по мірі зростання ваги економічної, політичної і воєнної складових безпеки. Афганська компанія США (2001-2021 рр.) переросла у стратегію присутності (2015 р.), метою якої стало закріплення присутності у ключовому регіоні «дуги нестабільності» (З.Бжезінський) багатому природними ресурсами. У першу чергу йдеться про енергоносії як нафту і газ, рідкоземельні і дорогоцінні метали та уранову руду. Неабияке значення з боку сторін конкуренції приділяється контролю над існуючою інфраструктурою і майбутнім глобальним проектом на зразок «Один пояс - Один шлях», який в Центральною Азійському регіоні прагне реалізувати Китай. Звернено увагу, що цілі нової геополітичної гри, яка розпочалася з 2015 року кожна сторона намагається обернути у більш прийнятні слогани як-то «демократія і процвітання» - США, «рівноправні відносини близьких по духу й історії народів» - Росія, «виважений діалог з країнами-партнерами» - Китай. Проте, виходячи з того що 30 літня історія незалежності принесли країнам Азійської п’ятірки - Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану і Узбекистану досить скромні результати соціально-економічного і культурного розвитку, діючі лідери прагнуть позбутися помилок колишнього керівництва та розширити формат дружніх відносин за рахунок нерегіональних держав. В першу чергу йдеться про проект «тюркської спільноти». Наукова новизна дослідження полягає у розкритті онтологічних основ геополітичних стратегій, які реалізують Росія, Китай і США та можливих реакцій Азійської п’ятірки на ризики які вони можуть нести для безпеки країн і регіону в цілому. Тип статті: теоретична.