Abstract

Дослідження філософсько-методологічних основ благодійності зумовлене необхідністю осмислення новочасного шляху її становлення, розвитку, набуття нових форм і, найголовніше, – її впливу, який вона здійснює у сферах соціального буття людини. Здійснено спробу проаналізувати феномен благодійності та основні мотиваційні аспекти благодійної та філантропічної діяльності ХVІІІ – початку ХХІ ст. Розглянуто постать благодійника з позиції його персоніфікованих факторів благодіяння. Охарактеризовано різні аспекти реалізації та соціального впливу благодійності під кутом зору нетрадиційних філософських поглядів А. Маслоу, теорії соціального інтересу А. Адлера, прихильників альтруїстичних теорій, що дало можливість сформулювати світогляд благодійника у світлі самоорієнтованого блага. Автором зроблена спроба з’ясувати співвідношення раціонального та ірраціонального у моральній складовій благодіяння. Аналізується природа моральної константи благодійності з позицій альтруїзму та егоїзму.