Abstract

У статті розглядається становище освічених верств міського населення України в період революції та громадянської війни 1917-1920 рр. Показано, що в умовах збройного протистояння інтелігенція лишилася між двома ворожими таборами й багато її представників вагалися з остаточним вибором. Погіршення матеріального становища поступово призвело до різкого зниження рівня соціальних потреб та очікувань людей і, як наслідок, до втрати соціальних ознак інтелігенції, як зовнішніх, так і внутрішніх. Політична позиція часто була не усвідомленим рішенням, а вервечкою випадкових вчинків, зумовлених, у першу чергу, фізичним виживанням. У результаті частина інтелігенції покинула країну, частина погодилася співпрацювати з переможцями, більшість же опинилася в стані "внутрішньої" еміграції