Abstract

Всі ми смертні. Релігійна особа втіху від цієї істини знаходить для себе у вірі в якесь вічне потойбічне життя, прагне за сприяння якихось надприродних сил і за посередництва священнослужителів й різних обрядових дійств одержати його і продовжити там, у вифантазованому нею чи одержаному від конфесійного вчення, потойбіччі у повному блаженстві своє безсмертя. Здобутком спасительної місії Ісуса Христа у витвореній ним релігії вважають те, що він «смертію смерть подолав». Християнство відтак постало як духовний засіб вдоволення бажань вірянина на безсмертя. Проте в таке безсмертя вчать лише вірити, бо ж в реаліях навіть воскресіння Ісуса Христа не є доведеним, до того ж і вифантазуваним, бо ж в Євангелії від Матвія говориться просто про викрадення і перенесення його тіла. Для християнина ж, якщо Ісус не воскрес, то й віра в нього є марною.