Abstract

Метою статті є порівняння антропології статі В. Розанова та етики статевої відмінності Л. Ірігаре, виявлення подібностей та відмінностей цих концепцій, оцінка їхньої ролі у становленні гендерних досліджень. Теоретичний базис об’єднує компаративістський метод та гендерний підхід, основою якого є не просто опис різниці статусів, ролей та інших аспектів життя чоловіків та жінок, а й подолання андроцентризму сучасного світу. Наукова новизна полягає, в тому, що в статті вперше в контексті гендерних досліджень було зроблено спеціальне філософсько-антропологічне порівняння концепцій статі Розанова та Ірігаре. Це дозволило розанівську концепцію зарахувати до есенціалізму, а концепцію Ірігаре – до анти-есенціалізму. У статті також виявлена схожість антропології статі Розанова та етики статевої відмінності Ірігаре в аспекті поняття сексуальності, проаналізовані та детально зіставлені їхні основні ідеї. Висновок. Спільним в концепціях Розанова та Ірігаре є утвердження жіночої суб’єктивності, яка є рівноцінною чоловічий. Жіночий еквівалент сексуальності у Розанова проявляється в понятті "самочності", а у Ірігаре – в метонімії "двох губ". Методологічною основою їхніх концепцій виступає непереборна опозиція "чоловічого" та "жіночого". Розанов прагне до ототожнення "чоловічого" та "жіночого", а Ірігаре більше зосереджується на їхній радикальній відмінності. За Розановим гендерні відмінності детерміновані біологічно або метафізично, що визначає їхній вічний та незмінний характер. У свою чергу Ірігаре стверджує, що гендерні відмінності обумовлені фалоцентричною культурою та можуть бути подолані разом зі зміною мовних структур. Принципова ж схожість концепцій двох філософів полягає в тому, що в них сексуалізовоно не лише чоловіче, а й жіноче начало. Таким чином, Розанов у своїй стилістиці, акцентованій на увазі до тілесності, напрочуд близький теперішній гендерній антропології та може розглядатися як її предтеча. Разом з тим вплив філософських концепцій Ірігаре на сучасні гендерні дослідження полягає в тому, що вона вперше вказала на необхідність створення жіночого іншого дискурсу, який поважає статеву відмінність, та показала проблематичність виділення відмінності жіночого іншого від будь-якого іншого в ньому.