Abstract

Автор виходить з того засновку, що громадянська релігія – це такий суспільно-культурний феномен, у якому крізь призму своєрідної релігійної мови і специфічних практик обґрунтовується доконечність постання і ствердження національної держави, що бере свій початок у потребі спільноти знаходити сакральне у трансцендентній одвічно-лінійний дії, яка вкорінена в історію територій. За М. Костомаровим, основні положення української національної віри такі: Бог один, Він є творцем усього сущого, вмістилищем втіхи і щастя, віра в якого є запорукою утвердження у суспільстві свободи, рівності, братерства; соціальні ідеали українства, виразником яких є християнська козацька республіка, і соціальне вчення первісного, справжнього християнства збігаються; Україна, на відміну від інших етносів, є носієм і оборонцем непомильних соціальнохристиянських цінностей, що є підставою невмирущості українства, його першості у соціальному визволенні і єднанні слов’янської спільноти, у якій Україна посідатиме місце непідлеглої Речі Посполитої.