Abstract

В науці впевнено закріпилася уява про функції релігії, під якими традиційно розуміють характер і напрямок впливу релігії на суспільство. Але досліджуючи окремі релігії в різні епохи, вчені знали про функції, але впливу релігії не бачили. Як в радянські часи, наприклад: навіть будучи забороненою, релігія функціонувала, в урізаних формах, в підпіллі, але не впливала на життєдіяльність переважної маси людей. Той чи інший елемент релігії виконував певну роль в усьому релігійному комплексі, але на суспільство та окремих громадян майже не діяв. Функцію має характеризувати діяльність. Тут скоріше треба говорити про функціональність як здатність виконувати певні функції та їх видиме й результативне проявлення.