Abstract

Метою даної статті стало цілісне дослідження феномену наративу Декалогу в його основоположних принципах в контексті богословського розуміння єврейського права. Для цього було використано абстрактно-логічні методи, історико-правовий, феноменологічний, аксіологічний, гносеологічний методи, метод критичного та системного аналізу і метод компаративної теології. В результаті виявлено богословське розуміння основних морально-правових принципів та зведено до єдиного, системотворчого; проведено дослідження кореляції між нормативною та моральною стороною такого наративу. Особливу цінність складає встановлення і виокремлення в означеному контексті базового вихідного принципу, який поставлений в основу як синайського законодавства, так і всього біблійного права. Оскільки зі зміною історичних реалій, яка збіглась в часі з руйнуванням Храму та припиненням жертвоприношень − змінився і закон. Втім, біблійне законодавство мало особливе ідейне значення, воно задавало весь тон та розкривало і формувало основні принципи подальшого розвитку всього єврейського права. Тому в нашому дослідженні ми звернули увагу на головні ідейні особливості біблійних законів, адже в них криється, на нашу думку, основна формотворча суть, і лише зрозумівши її − зможемо зрозуміти саме єврейське право. Разом з тим феномен права, а тим більше єврейського права − один з найкращих регуляторів і виразників виховного принципу, який покликаний виховати людину в любові. Звичайно, до цього покликана моральність і вона мала би мати перевагу над всім іншим, але правова частина не має бути ігнорована. Право повинно виступати як соціально справедливий, інтегративний, фундаментальний, загальнообов’язковий, найефективніший, найавторитетніший регулятор. Тому проблема поєднання правових принципів і моральних заповідей для біблійного права не стояла в принципі. Початково значна частина прийнятих правових норм носила характер моральних приписів, підтверджених і виражених законом. Такий перехід, перетікання від моралі до закону та тісний взаємозв'язок між ними складають одне нерозривне ціле. І окрім Галахи, що відповідала за юридичний аспект, існували і писання пророків, завданням яких було висвітлити перехід від закону до моралі, бо якраз саме мораль − ось суть всього, ось справжній сенс існування правового вираження такого виховного принципу. Таким чином основний виховний принцип Декалогу зокрема і біблійного права загалом полягав у тому, щоб виховати високоморальну людину, яка має обмежувальні приписи, які б не дозволяли впасти в беззаконня, і заповіді формотворчі, які би дозволяли людині виховуватись в напрямку пошуку Бога і стабілізуватись в богоподібному стані, заповіданому самим Богом через Мойсея. В цьому і полягає суть Декалогу і єврейського права. Виховний принцип, як основний і результативний, хоч і не такий звичний для сучасного розуміння природи права, є саме тим принципом, який закладався як в основу Декалогу, так і в основу всього єврейського права, принаймні в його біблійну частину.