Abstract

Донедавна ім’я митрополита Алексія згадувалося дослідниками, переважно істориками та релігієзнавцями, здебільшого в контексті проблеми розколу Православної Церкви на українських землях в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1943 років як очільника Автономної Церкви. При цьому він залишається майже невідомий як релігійний мислитель, а між тим, у своїх багаточисельних богословсько-філософських та історико-релігієзнавчих працях владика піднімав найзлободенніші релігійно-духовні проблеми життя суспільства та особи, багато з яких не втратили своєї актуальності й до нині. З часу, коли Україна стала на шлях усвідомлення себе демократичною країною, почався процес перегляду взаємовідносин нашої держави з різними соціальними інститутами, в тому числі й Церквою, пошуку такої моделі, яка б забезпечувала гармонійний розвиток і держави, і Церкви. В цьому контексті дослідження поглядів одного з видатних ієрархів-інтелектуалів митрополита Алексія на церковно-державні взаємовідносини є досить важливим та актуальним.