Abstract

В статті розглядаються світоглядні та релігійно-філософські підстави актуалізації інтересу представників діалектичної теології до ідей періоду Реформації, насамперед, про абсолютну значущість віри, головну роль Христа і пріоритет Писання, про необхідність єдності «внутрішньої людини» з Богом, заміну авторитету церкви авторитетом Біблії. Водночас в статті підкреслюється, що в рамках діалектичної теології, на відміну від протестантської ортодоксії, відбувається розмежування Біблії і Божого Cлова. Біблія вже не є тут статичною, а стає Божим Словом в ході події, і зустріч з Богом відбувається в Ісусі Христі як Слові Божому.