Abstract

Розглянуто ідеї П’єра Тейяра де Шардена, Анрі де Любака, Іва Конгара, Ганса Кюнга та Карла Ранера у контексті їхнього впливу на зміст документів Другого Ватиканського Собору. Зосереджено увагу на причинах, що спонукали до пошуків нових шляхів розвитку католицької церкви за межами церковної спільноти. Розгляд ідей зазначених філософів здійснено так, щоб зрозуміти, які саме з них заклали підвалини “революції” у теологічних поглядах католицизму. На основі аналізу думок мислителів, проведено їхнє порівняння зі змістом деяких документів, прийнятих на Другому Ватиканському Соборі. Доведено, що ідеї, котрі виникли у філософських та наукових колах у першій половині ХХ століття, стали передумовою для оновлення парадигми діяльності католицької церкви. Ключові слова: Другий Ватиканський Собор, католицька церква, парадигма, філософія, теологія.