Abstract

Ця стаття є спробою проаналізувати інтерпретацію Ричардом Рорті категорії Іншості в контексті глобального проєкту ліберальної утопії – суспільства майбутнього, базованого на відсутності насилля. Еволюцію розуміння поняття Іншості розглянуто в контексті соціально-антропологічних практик американського прагматизму та французького постструктуралізму, де причини відчуження певних індивідів пояснено на міфологічній і лінгвістичній основі, а люди солідаризуються, утворюючи генералізованого іншого. Інший у певній культурі суміщає в собі функції цаба-відбувайла та месії водночас. У підході Рорті проаналізовано різні причини маргіналізації індивіда на класовій, релігійній, гендерній і поведінковій основі. Розглянуто метод сентиментальної освіти у розвитку в дитини емоційного інтелекту та емпатії, опріч загальної ерудиції, за допомогою ознайомлення з художньої літературою. Кантівський моральний імператив піддано критиці за механістичний і легалістський характер. Замість цього запропоновано моральні принципи, основані на братерстві. Це братерство має базуватися радше на персональній ідентифікації з певною нацією, класом або гендером, ніж на праві народження. Також розглянуто переваги й недоліки радикального плюралізму (розуміння відносної цінності всіх способів життя) та його відмінність від постмодерного культурного релятивізму. Результат дослідження оприявнює вторинну роль у відмінностях між людьми для їхньої консолідації у ліберальній утопії Ричарда Рорті, якщо спільним між ними є базовий принцип нетерпимості до насилля, хоч би яким воно було – чи прямим фізичним, чи пасивно-агресивним аб’юзом у насмішках.