Abstract

У статті автор досліджує два стратегічні підходи до повсякдення: об'єктивістський і феноменологічний. Автор розглядає процес об'єктивації, унаслідок якого повсякдення стає об'єктом. При цьому зауважує, що, з іншого боку, необ'єктивоване повсякдення є феноменом, який дивує. У повсякденні об'єкти й феномени співіснують. Синтезуючи об'єктивістський та феноменологічний підходи, автор доходить висновку, що так можна створити вищого рівня теорію повсякдення. Її можна розглядати як реалізацію гасла "раннього" Е. Гуссерля: "Назад до самих речей!"