Логіка комунікації історичних логік є відповіддю на онтологічну проблему логічного синтаксису, засобомїї розв’язання і способом звільнення від догматизму в логіці. Суть цієї проблеми в тому, що, відповідно допануючих і конкуруючих між собою догматичних уявлень і переконань, право на існування має лише якась однаверсія логічного синтаксису – суб’єктно - предикативний синтаксис Аристотеля, дефінітивно - специфікативнийсинтаксис Ґ. Геґеля чи пропозиційно - функціональний синтаксис Г. Фреґе. Логіка комунікації історичних логік,пропонуючи розв’язання цієї проблеми, обґрунтовує інформаційну взаємодію між існуючими історичнимитипами логічного синтаксису за правилами побудови (...) простого силогізму, де крайніми термінами є суб’єктно - предикативний синтаксис Аристотеля і пропозиційно - функціональний синтаксис Г. Фреґе, а середнім терміном – дефінітивно - специфікативний синтаксис Ґ. Геґеля. (shrink)

Засобами логіки комунікації історичних логік і методології історико-філософської міжкультурної комунікації аналізується культурна предикація як концепт історико-філософського дискурсу. Звертається увага на функціювання культурної предикації в контексті методологічної комунікації як інформаційної взаємодії конкуруючих методологій, їхніх інструментів і стратегій. Здійснюється конкретний аналіз ситуації застосування методологічної комунікації в межах історико-філософської комунікації як різновиду міжкультурної комунікації. В результаті методологічний і процесуальний дискурси історії філософії постають складниками специфічного історико-філософського комплексу.