У статті розкрито питання творчого підходу до екологічного виховання як однієї зі змістовних характеристик соціальної роботи. Актуальність теми дослідження зумовлена потребою у соціальній роботі творити нові цінності, які є засобом самовираження людини, та створювати запити соціально-екологічної практики саме через розуміння єдності людини та природи. У цьому контексті екологічне виховання формує життєво-ціннісні орієнтації особистості, що є досить важливим аспектом соціальної роботи. Показано, що соціальна робота в Україні здійснюється в умовах екологічної, економічної, соціальної кризи, а отже, актуальність її постійно зростає, тому що (...) здійснює допомогу і підтримку людей, які потрапили у складні життєві ситуації, та спрямовує їх на самостійне розв’язання цих питань. Таким чином, екологічне виховання передбачає високий рівень знань, який сприяє формуванню екологічної свідомості, тобто усвідомленню екологічної цілісності природи. Це означає, що екологічні знання мають вагу, коли як результат виховання стають екологічними переконаннями, на що і спрямована соціальна робота. Водночас, соціальна робота має головним завданням долучити природний світ до життєво-ціннісних орієнтацій сучасної людини, оскільки він є важливим компонентом структури особистості, котрий визначає ставлення людини до навколишнього світу, її діяльність і поведінку. Потрібно навчити спеціаліста мати бажання знаходити засоби оновлення природи й показувати це в кожній конкретній дисципліні. (shrink)

Актуальність теми дослідження зумовлена потребою сучасних реалій творити нові цінності, які є засобом самовираження людини, та створювати запити соціально-етичної практики саме через розуміння етико-філософських аспектів критичного раціоналізму. У цьому контексті етичне виховання формує життєво-ціннісні орієнтації особистості, що є досить важливим аспектом сучасних реалій. У статті розкрито питання творчого підходу до основних етичних цінностей, які потрібно включити у процес пізнання, в якому належить досягнути єдності знання про суще і належне як однієї зі змістовних характеристик сучасної етики. Водночас, емпірична методологія критичного раціоналізму (...) дає можливість з урахуванням нової фалібілістичної логіки процесу пізнання визначити раціоналістичну співвіднесеність сущого і належного. Показано, що сучасні філософсько-методологічні системи призначені для формування в етиці ціннісно-зорієнтованого знання, яке насамперед має набути статус раціонально-обґрунтованого, щоб нести у собі не абстрактні морально-імперативні нормативи, а цілісно-змістовні аксіологічні елементи наукової теорії. Доцільність її постійно зростає, тому що здійснює на засадах критичного раціоналізму методологічний та раціональний підхід до розв’язання етичних питань, які можуть бути досліджені і пояснені не догматично, а планомірно і раціонально. Водночас уточнено, що критичний раціоналізм як науковий підхід і спосіб філософського мислення має головним своїм завданням на нових емпіричних засадах (порівняно з кантівським трактуванням його місця в гносеології) формувати нову методологію етики як науки, що трансформується в етичну наукову теорію. (shrink)

Шлях розвитку сучасного суспільства зорієнтований на постійне збільшення виробництва і споживання природних ресурсів, що спричиняє глобальну екологічну кризу, яка може бути одним із джерел стресу сучасної людини. Показано, що формування нового способу взаємин людини, техніки й природи є одним із завдань сучасної соціальної роботи. Актуальність теми зумовлена глобальністю екологічної проблеми й розширенням сфери екологічного знання на сучасну соціальну роботу, а також потребою формування життєво-ціннісних орієнтацій, зокрема відповідальному й гуманному ставленню як до природи, так і до людини. Доводиться, що саме звернення (...) соціальних працівників до екологічної теорії було зумовлено життєвою необхідністю, коли увага зосереджувалася на проблемі взаємодії людини з навколишнім природним середовищем. Більшість соціальних теорій орієнтувались на особистість, вважаючи природу лише середовищем життєдіяльності людини, проте екологічна теорія наголошує і на цінності природного середовища, і на його взаємозв'язках з людиною, при цьому людина своєю практичною діяльністю змінює природне середовище, а довкілля, своєю чергою, позитивно впливає на людей. Зважаючи на це, доведено необхідність принципово нових підходів, зокрема екологічного, до соціальної роботи. Розглянуто соціально-філософську ретроспективу екологічного фактору в соціальній роботі. Вона не просто має інформувати про стан речей, а навчати соціальних працівників дієвим засобам протидії екологічно-кризовим явищам. Ці питання підпорядковані тому, щоб соціальна робота набувала соціально-гуманістичного спрямування і саме через екологічні знання, які в процесі соціальної роботи орієнтувалися б на абсолютну цінність природи. Відповідно соціальна робота прогресуватиме, коли вона розвиватиметься на засадах філософії освіти і враховуватиме інтереси особистості як природної істоти. (shrink)