У добу радикальної цивілізаційної трансформації суспільства та досягнення ним нового рівня складності, загострюється проблема віднаходження ресурсів свободи та свободи вибору людини. Обмеженість природних ресурсів спонукає людину віднаходити внутрішні, рефлексивні, інтелектуально-духовні ресурси виживання та свободи самореалізації, що дає можливість у перспективі перейти, крім іншого, до екологічної рівноваги між природою та суспільством та запобігти кліматичному колапсу людства. Цивілізаційний розвиток розширює горизонт свободи людини і, водночас, ставить її перед проблемою ресурсного забезпечення для реалізації нових можливостей свободи, одним із важливих ресурсів якої є рефлексія. (...) Здатність людини до рефлексії не є чимось, що притаманно виключно ефемерній суб’єктивності, а виявляється продовженням певних глибинних закономірностей буття, що виражаються, зокрема, у рекурсивній функції, а також у самореференції природних і соціальних процесів. Відрефлексовування людиною власного стану в аспекті свободи або несвободи є важливим чинником, що спонукає її як до самовдосконалення, так і до втілення якісно нових суспільних відносин, за яких її власна вільна самореалізація є і умовою і наслідком вільної самореалізації осіб, з якими вона взаємодіє. Напрацювання такого соціального капіталу та формування відповідних соціальних відносин є соціальною й організаційною передумовою прориву до інноваційних технологій та відновлювальної енергетики. Досягнути такого рівня вільного цивілізованого стану суспільство може лише пройшовши через «вузький коридор» (Д. Аджемоглу та Дж. Робінсон) цілеспрямованого створення відповідних соціальних інститутів і формування легітимної держави та відповідального громадянського суспільства, що відкриває можливість свободи самореалізації людини. У результаті триваючої наразі цивілізаційної трансформації має виникнути суспільство з високою синергією (А. Маслоу), важливим ресурсом якого повинно стати рефлексія другого порядку, цілеспрямоване самоуправління рефлексивними процесами, що забезпечують соціальну самоорганізацію на основі загальнолюдських цінностей. (shrink)

The review is devoted to an analysis of Nazip Khamitov’s new book “War in Ukraine and the New Humanism: David versus Goliath. Metaanthropology of history of the 21st century”, which was published in Bulgaria.

Формування рефлексії як схеми мислення та тригера практичної дії у стародавньому світі було важливим чинником виникнення феномена «вісьового часу» (К.Ясперс). У цей період виникли мораль як рефлексія та регулятор вольової діяльності, логіка як рефлексивне відслідковування істинності руху думки, демократія як рефлексивне взаємовизнання громадянами гідності один одного, монотеїстичні релігії (юдаїзм, брахманізм, веданта, християнство, деякі школи будизму), а також класична філософія. Рефлексія як компонент самосвідомості стала важливим механізмом самоорганізації ідентичності, починаючи з вісьового часу. Сократ виявив необхідність рефлексивного усвідомлення відмінності загального від одиничного (...) у процесі мислення та сприяв усвідомленню моралі як форми суспільної свідомості. Платон сформулював ідею мислення як бесіди душі із самою собою та рефлексивного осмисленного переходу від однієї ідеї до іншої у процесі мислення. Аристотель з’ясував, що відчуття, сприйняття, уява супроводжуються своєрідним сприйняттям-мисленням (усвідомленням, рефлексією), але останнє є вищим за природою, ніж перші, та, на противагу цьому, розум мислить божественне, що є однією природою з ним, і є мисленням мислення. (shrink)

Self-organization of modern society more and more reveals as self-organization of social networks. This become obvious thanks to the appearance of informational web of internet that finish building over social networks as such. Socialcommunicative practice of networks strengthens their self-organizing and selfregulative aspect of their activity. Social researchers create the theoretic ground that allows to analyze phenomenon of network. F. de Saussure investigated the language as a web of notions which exists in network of social-communicated ties. P. Blau and R. (...) Emerson realized that when actors interact and communicate they create the network of social ties. The idea of social networks influenced upon M. Castells, who assumes that structure of modern society penetrates by multitude of communicative ties and become more and more similar to the network.J.L. Moreno considered that in horizontal communication networks formed confidence, solidarity and social capital and mutual support of men. B. Kollanyi, Sz. Molnar and L. Szekely notice that in network society increases the role and significance of personal moral position of man, and growth of his social capital in result of equal communication and other reasons. The increased intensity of communication and reflection is a important factor of self-organization of social networks. (shrink)

Останніми роками у світі прискорюється процес заміщення старих технологій на сучасні, пов’язані насамперед з відновлювальною енергетикою та штучним інтелектом, що неминуче призведе до перевороту у суспільних відносинах та до кардинальних змін у ідентичності. Реструктуризація ідентичності веде і до зміни практичних орієнтацій суб’єктів, до переосмислення ними власного місця у світі та взаємовідносин з Іншими. За антропним принципом науки, поза іншим, будь-яка система за посередництвом самореферентних процесів прагне самоорганізуватися з метою самозбереження та передбачає існування Спостерігача. На рівні живих систем код ДНК забезпечує (...) природну ідентичність організму. У суспільному житті ідентичність забезпечує саморегуляцію взаємовідносин індивіда та Інших в контексті суспільного середовища. Протягом історії людства ідентичність ускладнюється та є чинником самоорганізації суспільних відносин. Поняття ідентичності починає формуватися ще з античного соціуму, починаючи з «вісьового часу» та виникнення рефлексивної моралі (Сократ, Аристотель, Конфуцій, Будда та ін.); продовжується цей процес і у філософії Нового часу та у класичній німецькій філософії у вигляді поняття рефлексивного духу, трансцендентальної аперцепції, рефлексивної самосвідомості; зазначені феномени розглядалися по суті справи як внутрішній живий механізм самоконструювання ідентичності (Р. Декарт, Т. Гобс, П. Гасенді, І. Кант, І. Фіхте, Г. Гегель). Ю. Габермас, спираючись на Л. Кольберга, Е. Еріксона, Ж. Піаже, пов’язав рівень розвитку ідентичності з рівнями та етапами розвиненості моральної свідомості. Мислителі та практикуючі філософи кінця ХХ – початку ХХІ століть (К. Вілбер, Ф. Лалу та ін.) в умовах сучасного технологічного та соціоорганізаційного вибуху виявляють та досліджують нові типи множинної гуманізованої ідентичності. (shrink)

Важливою характеристикою самоорганізаційної еволюції складних систем, починаючи від неорганічних, продовжуючи до органічних і завершуючи соціальними, є зростання потенціалу свободи. Ця динаміка розвитку, що набирає прискорення, продовжується в еволюції соціальних систем. Найбільш помітною названа динаміка стає у біфуркаційних періодах соціальних трансформацій. Два таких трансформаційних переходів суспільства відбулися у доцивілізаційний час. Це Когнітивна революція та Неолітична (аграрна) революція (Ю. Н. Харарі). Два інші радикальні трансформації соціуму відбулися вже після виникнення цивілізацій, які можна назвати цивілізаційними трансформаціями. Це «осьовий час» та Індустріальна революція. Аграрна (...) революція та Індустріальна революція створили матеріально-технологічні умови суттєвого нарощування свободи людини у зовнішніх її проявах. Аграрна революція сприяла виробленню достатньої кількості харчу для зростаючого населення та створенню цивілізованих форм життя. Індустріальна революція створила матеріальні засоби для достатнього життєзабезпечення та розвитку людини, збільшення ресурсу вільного часу й створення умов для свободи творчості. Індустріальна революція стала можливою у передових країнах світу, які спромоглися забезпечити низку соціально-організаційних інновацій. Н. Фергюсон такими інноваціями вважає конкуренцію, науку, власність, медицину, споживання, працю. Решта світу швидше засвоює технологічні результати та переваги більш прогресивного способу життя, однак дещо повільніше оволодіває людськими якостями та відповідними інноваційними суспільними відносинами, необхідними для створення зазначених людиновимірних досягнень цивілізації. С. Пінкер засвідчує, що решта світу у найважливіших соціальних і економічних показниках наздоганяє високоцивілізовані країни у темпах значно вищих, ніж останні розвивалися у період від початку Індустріальної революції, створюючи умови для подальшої вільної самореалізації людини. Когнітивна революція та, особливо, «осьовий час» створили рефлексивний духовно-культурний інструментарій для розширення горизонтів свободи людини на внутрішньому її плані – у сфері свідомості. Наразі у світі на глобальному рівні відбувається цивілізаційна трансформація, що співвимірна із зазначеними вище. Ця трансформація відбувається як на зовнішньому плані – у сфері технологій, так і у внутрішньому – у сфері свідомості. Останнє полягає у формуванні інституціоналізованої рефлексії другого порядку – цілеспрямованим управлінням рефлексивними процесами, нарощуванням їх ієрархічної складності та підвищенням їх ефективності. (shrink)

У ХХІ столітті, з розвитком інформаційного суспільства, невпинно зростають роль і значення свободи активної творчої особистості і відповідних рівноправних мережевих відносин, що вільно самоорганізуються. Передумовою ініціативної самоорганізації соціальної мережі є наявність у її компетентних учасників розуміння сутності суспільних процесів та смислів поточної ситуації у соціумі, а також вироблення навичок практично-організаційної діяльності. Усе це стає можливим завдяки здатності дійових осіб до соціальної рефлексії. Інтенсивна соціальна рефлексія суттєво прискорює самоорганізацію легальних соціальних мереж та породжує своєрідний мережевий катарсис, завдяки якому в учасників мережі (...) виникає відчуття солідарності та впевненості в легітимності власних дій. Телекомунікаційні інформаційні мережі Інтернет, що надбудовуються над соціальними мережами, прискорюють самоорганізацію та поліпшують якість останніх, впорядковують соціальну рефлексію, консолідують відповідні сегменти колективної мережевої свідомості, що робить учасників мережі впливовими соціальними суб’єктами. Кваліфіковане використання соціальної рефлексії в мережевих сегментах суспільства сприяють їх більшій конкурентоспроможності в сучасному світі. (shrink)

The aggravation of the global environmental and military-political crisis has become evidence that the postmodern era has ended and the time has come for post-postmodern and profound civilizational transformation, the technological base of which is renewable energy and artificial intelligence; the main social environment is distributed capitalism (J. Rifkin) and social networks; and the main driving forces and mechanisms of social self-organization are humanity, competitiveness and double reflection (E. Giddens). Since humanity has not yet fully actualized the basic values of (...) survival and development and has not paid enough attention to the problem of climate catastrophe, more drastic measures to mitigate it will be implemented in the process of its deployment (A. Honnacker) and in the difficult conditions of military-political opposition to democracy and authoritarianism. One of the main rational worldview and practical guidelines of post-postmodernism is classical Pragmatism, which is based on human experience, an important element of which should be scientific knowledge, which is confirmed experimentally. Societies that are dominated by pragmatic and democratic egalitarian relations that promote human self-realization and creative freedom can channel natural aggressiveness into competition to improve the well-being of all its members. The ruling elite in totalitarian societies, in which man is humiliated and exploited, and in which aggressiveness accumulates due to polarization into upper and lower classes of the population, may start wars in order to prevent self-destruction from within, directing aggression outwards against other countries. Therefore, the global community in today's conditions needs to expand the worldview and orientation horizon of every citizen of the world from the everyday concerns of life support to the understanding and actualization of the absolute values of survival and development of humanity. Pragmatism, from a purely methodological point of view, is aimed at ensuring that a person is guided by life experience in his activity and cognition, putting forward certain hypotheses regarding his own activity and cognition, simultaneously and/or later experimentally testing these hypotheses on the basis of practical results. Thanks to the pragmatist approach, a person increasingly experiments with the choice of innovative behavior models and avoids predetermined outdated life guidelines and ideological grand narratives. Based on her own experience and online social communication with other people, he or she is convinced of the effectiveness of certain value models of behavior that have not only a socio-economic, but also a moral dimension. A pragmatist approach focused on global human values of survival and development is an important tool that should ensure urgent civilizational transformation and the avoidance of destructive environmental and military-political disasters. In the conditions of modern civilizational transformation, survival is possible only with a radical intensification of the development of human-centered social self-organization. (shrink)

На основі синергетичної методології (І.Пригожин, Г.Хакен та ін.) в останню третину ХХ століття формується концепція соціальної самоорганізації, якій спочатку певною мірою був притаманний фізикалістський підхід до розуміння суспільства. На початку ХХІ століття концепція самоорганізації соціуму стає все більш людиномірною (Е.Гіденс, Н.Луман, К.Фухс, Ф.Хейліген, Ф.Шлем та ін.). Людина своєю діяльністю та комунікацією з іншими людьми продукує соціальну структуру, а остання, своєю чергою, спрямовує людську діяльність. Внаслідок цього соціальна система стає самовідтворюваною соціальною системою, а ця самовідтворюваність ґрунтується на творчій діяльності людської істоти. (...) Самоорганізація суспільства у ХХІ столітті є багатовимірною та багаторівневою. Основою самоорганізації суспільства знизу є протестні рухи, основою самоорганізації яких є самоорганізація кіберпротесту, а основою самоорганізації останнього є самоорганізація комунікації в інтернеті; остання базується на самоорганізації відповідного самоменеджменту знання і т.п. (К.Фухс). Новий підхід до ідеї самоорганізації суспільства є дуже перспективним і потребує ретельного дослідження. (shrink)