У статті автор намагається проаналізувати репрезентацію релігійно-антропологічних ідей в творах представників релігійно-філософської думки в Україні кінця XVI – початку XVII століть. Їх погляди були зумовлені експансією католицизму та особливостями міжконфесійного протистояння. Відзначається, що з міркувань відстоювання православних візантійських та давньоруських традицій представники реформаційної ідеології у своїх творах презентували позиції щодо захисту віри предків від інокультурних впливів, збереження національних культурних цінностей шляхом звернення до основних положень Святого письма, першопочаткової структури християнського вчення, православних києворуських духовних традицій та цінностей. Особливо виразно вони (...) виявились у богословських вченнях релігійно-філософської школи «острозьких традиціоналістів» (Острозький та Дерманський культурно-релігійні осередки). Автор відзначає, що найвідомішими представниками цього напряму в Україні були Василь Суразький, Іван Вишенський, Йов Почаївський, Йов Княгиницький, Віталій із Дубно. Вони вважали, що досягнути божественну істину можливо тільки через вивчення й практичне застосування творів східної патристики, а також – за допомогою активних внутрішніх пошуків духовного розуму, який повинен керуватися біблійними знаннями. Прикметно, що полемісти, представники ранньомодерної української релігійно-філософської та політико-культурної еліти, акцентували на внутрішній філософії мудрого розуму, в якому поєднано божественне та людське. Вони прагнули бути прикладом праведного буття для сучасників, втілюючи його принципи у своє життя та пов’язуючи його з чернечим подвижництвом. Автор доходить висновку, що філософсько-антропологічні погляди представників традиціоналізму розвивались в контексті парадигми християнського неоплатонізму, яка виражалась у ідеях ісихазму. (shrink)

The author aims to explain the notion of rationality as an analytical tool. The main thesis is that rationality must be understood as a set of local rules. As rationality occurs in many cases, one can talk about pluralism of rationality. However, the author criticises the popular interpretation of ‘local rationality’. He refers to the concept of language-games developed by Ludwig Wittgenstein. He advocates the conservative interpretation of Wittgenstein’s works, which is in contrast to the relativistic and emancipatory interpretations. The (...) text can be treated as an exegesis of Wittgenstein’s theorem: ‘Thinking is surrounded by a nimbus. Its essence, logic, presents an order: namely, the a priori order of the world; that is, the order of possibilities, which the world and thinking must have in common.’. (shrink)

В статье представлены результаты исследования, основанного на применении к анализу истории медицины XVII в. концепции структуры и динамики научного познания, разработанной В.С. Степиным. Научная революция в медицине XVII в., носящая глобально дисциплинарный характер, изменила все основания медицинской науки периода галенизма. Ее механизмом послужила «парадигмальная прививка» возникших в астрономии новых методологических установок научного познания. Решающую роль в переносе этих установок в медицину сыграли ученики и последователи Г. Галилея – С. Санторио и У. Гарвей. Пересмотр философских оснований медицинской науки и (...) возникновение новой картины исследуемой реальности в медицине обеспечили труды Р. Декарта. Широкое распространение в медицине картезианских идей кинетической механики связано с разработкой и внедрением ятрофизических учений (Дж. Борели, Л. Беллини) и учений корпускулярной ятрохимии (Ф. Сильвий и др.). (shrink)

Развитие биологических исследований Нового времени находилось в тесной связи с общим прогрессом научного познания. Разработка механики жидких и твердых тел, широкое применение в физике экспериментальных и индуктивных методов послужили основой гносеологическому оптимизму: задача усматривалась в открытии посредством разума единых для всей природы законов и тем самым окончательном объяснении всего сущего. На изучении методов науки сконцентрировалось внимание крупнейших философов эпохи. Интеллектуальное завоевание физического мира осуществлялось весьма успешно, казалось, что цель близка. Предстояло распространить механические представления на область органической природы и социальной жизни.В (...) XVII–XVIII вв. шло интенсивное формирование «биологической реальности», включающей совокупность теоретических представлений, разработку специфических методов исследования, научного языка и накопление фактуального материала. В этот период произошло становление ряда биологических дисциплин: систематики и сравнительной анатомии, эмбриологии и физиологии растений и животных, антропологии и др. Серия важнейших открытий продемонстрировала возможности применения экспериментального метода в биологии. Однако сфера его использования оставалась ограниченной. В качестве основного приема изучения фигурировало сравнительное описание. Совершенствование классификации живых организмов способствовало пониманию единства органического мира. В этот период развития науки сформировались направления, отличные от механицизма по своим онтологическим и гносеологическим установкам. Их сторонники считали, что представление об организмах как машинах приводит к утрате специфики объекта биологических исследований. Дискуссии в биологии XVII–XVIII вв. обозначили проблему оснований науки о живой природе. (shrink)

XIII Ogólnopolska Konferencja Naukowa pt. „Filozofia XVII wieku — jej źródła i kontynuacje. Klasycy filozofii XVII wieku i ich współczesna recepcja”.

У статті розглянуто інформативні можливості нормативно-регламентаційних документів з історії діяльності ордену єзуїтів у східнослов'янському регіоні в останній третині XVI - першій половині XVII ст. Виявлено, що зазначений вид джерел має великі інформативні можливості щодо вивчення устрою та діяльності ордену єзуїтів: територіальної організації, внутрішньої структури, ієрархії членів, методів роботи, створення й роботи домів, регламентації діяльності. Однак самооцінка діяльності та здобутків у зазначених джерелах не відображає об'єктивних впливів на різні сфери життя, значення та наслідків роботи ордену для регіону.

У статті розглянуто герменевтичне прочитання гравюри "Чистота аки Девица" XVII ст. На думку автора, вона складається з основних алхімічних символів, що покликані продемонструвати трансмутацію людської душі. На прикладі цієї гравюри продемонстровано прояви духовної алхімії ранньомодерної доби в культурному середовищі православних слов'ян XVI-XVII ст.

У статті розглядаються філософсько-теологічні надбання періоду XVI–XVII століть на теренах України. Зроблено висновок, що в цей час відбулося переосмислення філософської думки, зсув від богопізнання до підкреслення важливості пізнання людини та визнання її самоцінності. Зокрема, виникла школа традиціоналізму з корінням в православній візантійсько-древньоруській традиції, що виступала як опозиція латинізованому католицизму. Автор здійснює філософський аналіз поглядів Василя Суразького-Малюшицького та Івана Вишенського. Перший підкреслює недосяжність Бога та акцентує на містичному пізнанні, другий вбачає Бога у внутрішній суті людської душі та визначає шлях до (...) самовдосконалення через самопізнання. Додаткові концепції подають ігумен Йов Почаївський, Йов Княгиницький, Ісакій Борискович і Віталій з Дубно, які акцентують на важливості духовного розвитку через молитовну безмовність і аскетичний спосіб життя. Стефан Зизаній висловлює раціоналістичні погляди на есхатологію, відкидаючи існування чистилища та інших післясмертних реалій. Касіян Сакович розглядає душу як акт фізичного тіла, що взаємодіє з божественною сутністю через благодать та богоподібність. Загалом, у XVI–XVII столітті в православ’ї спостерігаються тенденції до збереження релігійно-містичної традиції та розрізнення аспектів зовнішнього та внутрішнього в людині. Основний акцент був спрямований на бачення ключового елементу шляху до спасіння у чернечому подвижництві. (shrink)

Ronald Ashby; XVII—David Pole, Proceedings of the Aristotelian Society, Volume 77, Issue 1, 1 June 1977, Pages 271–272, https://doi.org/10.1093/aristotelian/77.

The article describes evolutionary process of the ideas about the state, which were formed by Ukrainian Orthodox intellectuals in the end of the XVI - the first half of the XVII century. Established, that on the development of these ideas had considerable influenced political circumstances of Ukrainian Cossack state in the second half of the XVII century. Varied Nation orientations available in Ukrainian political elite caused at that time the political split of Ukrainian society which reflected on the (...) church life. Some part of Church leaders tended to association with the Polish-Lithuanian Commonwealth and the convergence with the Greek Catholic Church, the rest were supporters of political union with Moscow and rapprochement with Moscow Orthodoxy. However, both groups of Ukrainian Orthodox intellectuals defended the independence of the Kyiv Metropolis. Accordingly, representatives of both political orientations in church circles had their own opinion on the nature of the state, the governor responsibilities, composition of nation and its political rights, the relationship between the secular and ecclesiastical authority in the ideal state. Two outstanding representatives of these viewpoints were Sofonovych F. and I. Gisel. There are many ways where their views are identical, so: both agreed about the priority of ecclesiastical authority over secular, Kyiv's role as a center of Orthodox state, about the existence of a sovereign Ukrainian nation as an ethnic and religious communities. However, they also had fundamental differences: in F. Sofonovych's "Chronicle" sense of the state's existence and first responsibility of the governor was to ensure the public good, the conception of political nation extends to the whole society, the governor is the monarch in the European sense, who should be accountable to his lieges. Instead of that in I. Gisela's "Synopsis" meaning of the state was described in citizens' association in a single church, the governor is autocrat that answers only to the face of God, as the political nation was described only a minor group of nobility and its features were limited. In that way, we can assume that the concept of state, represented in work by Sofonovych F. indicates the beginning of the transition from early modern to modern Ukrainian nation and the continuation of the idea of Ukrainian sovereignty. Theory by Gisela I., whereas, the initial point of departure of Enlightenment concept of absolutism, which later was developed by Prokopovich F., and embodies the idea of an Orthodox empire which in the political sense coincides with the Russian Empire and in the spiritual one - is a continuation of Kievan Rus, where Kiev clergy plays a significant role. Both concepts were actively developing in future and had some mutual influence; also they greatly influenced the political life. (shrink)

В статье предпринимается попытка проследить развитие идеи критического метода от И. Юнга до И. Канта. Вместо традиционного линейно-провиденциального подхода, который был характерен для гегельянской и кантианской историкофилософских школ, автор предлагает использовать перспективистский подход, в соответствии с которым каждая философская система открывает свои перспективы развития. Путем сравнения критических оснований методологических идей Лейбница, Тетенса и Канта автор пытается показать несостоятельность претензий неокантианцев на исключительность или преимущества кантовской модели критицизма. Автор показывает, что кантовской модели трансцендентального критицизма предшествовали по меньшей мере три модели: конструктивистская (...) (И. Юнг), методически-аналитическая (Г. Лейбниц) и феноменологически-аналитическая (И.Н. Тетенс), каждая из которых имеет свою специфику и преимущества. (shrink)