'This book is a masterpiece of theoretical thought. It anticipates the actual achievements of much of what we now call sociolinguistics.

t. 1. Filosofii︠a︡ ; Izbrannye predislovii︠a︡ ; I︠A︡zykoznanie -- t. 2. Filologii︠a︡ ; Vospominanii︠a︡ i nabli︠u︡denii︠a︡ ; Pami︠a︡ti uchiteleĭ i kolleg ; Prilozhenie : A.N. Kolmogorov, semioticheskie poslanii︠a︡.

The purpose of the article is the analysis of the causes of the systemic crisis that hit modern civilization through the description of its main structures, identifying the relationship between its elements, assessments of their heuristic potential. This will open up opportunities for finding ways to resolve this crisis, new directions of civilizational development. Theoretical basis of the research are the systems analysis, socio-philosophical and philosophical-anthropological approaches as well as the analysis of scientific developments in the field of global studies. (...) Originality lies in the fact that this article is the first to show the connection between the main structural elements of human civilization as a system. Change in one of the parameters leads to a change in all the others, together with a change in civilization as a whole. Conclusions. The reason for the deep crisis that hit modern civilization is its imbalance as a system. The most important elements of this system are population size, resources and technology, and the core is consciousness in its individual and collective forms. The perception, processing, and use of information, which is a defining civilizational resource, as well as the stability of the entire system depend on the state of consciousness. Consciousness, based on old, obsolete principles and stereotypes, is unable to cope with the most acute challenges of time. New consciousness, since it is formed, will mark the transition to a new theoretical picture of the world and a model of human behavior, in which people will act, driven by proven knowledge, and not willfulness and prejudice. The idea of forming a productive information environment where the ideas of constructiveness and creative work will dominate rather than consumerism and destruction, as is the case at present, must become the categorical imperative of the new consciousness. (shrink)

Introduction -- A university lecture -- Violence and God's nature -- What Is Europe? -- Modernity and the three waves of dehellenization -- Revelation and culture -- Conclusion.

Мета роботи полягає у постметафізичній концептуалізації суб’єкта у клінічному дискурсі філософської антропології. Теоретичний базис дослідження поєднує засоби дискурсивної аналітики і загальні принципи історико-філософської науки. Логіка дослідження збігається із парадигмальним розумінням трансформацій суб’єкта та передбачає перехід від діагностичних стратегій аналізу індивідуального буття як основи патологічності суб’єкта до дослідження терапевтичних моделей концептуалізації комунікації як детермінанти патології та, нарешті, до аналітики суб’єкта в горизонті полісуб’єктної соціальності. Наукова новизна полягає у розкритті основних антропологічних моделей суб’єкта, що відповідають функціям діагностики й терапії. Показано, що, попри (...) революційність певних проектів, що дозволяє їх віднести до постметафізичних, у них залишаються рецидиви метафізичності, які існують в образі суб’єкта, що мислиться як основа справжності. Відповідно до критеріїв практичної імплементації ключовою є трансформація теорій суб’єкта, орієнтованих на самопокладання і автономію, у концепції, сфокусовані на відповідальності, турботі про суще і здійсненні у якості людини. Висновки. Доведено, що образ посткласичного суб’єкта, зосередженого на ідеалі власної автентичності, мусить діагностуватися як патологічний. Показана недоцільність акцентуації виключно на дискурсивності, розмові, результатом якої стає ствердження незалежності внутрішнього, хоч і маргінального світу девіантного суб’єкта. Обґрунтована необхідність доведення проблеми до логіки соціальної взаємодії, у якій виникає та форма смислової організації феноменів, що є нормальною структурою життєвого світу і на основі якої виникає повноцінний суб’єкт із уявленнями про власну самодостатність, і з турботою про суще. (shrink)

Introduction. Anthropotechnical turn in culture is based on educational practices that characterize a person as a subject and at the same time as an object of educational and corrective influence. Theoretical basis. We use the method of categorical analysis, which allows revealing the main outlook potentials of anthropotechnical turn as an essential transformation of modern socio-culture. Originality. For the first time, we conducted a categorical analysis of the glossary of anthropotechnical turn as dialectic of active and passive in the personal (...) and social modes such as education. Conclusions. The anthropotechnical turn of modern socio-culture means the actualization of the dialectic of active and passive in the process of socialization and formation of a person in a modern society. The world-view potential of the anthropotechnical turn is producing a new maxim and stratagem of person's behaviour through the formation of a new way of self-identification and self-esteem. The modern educational system, given the theory of anthropotechnical rotation, should change the content of timological energies from obedience to self-actualization and self-improvement. A prerequisite for this task is the change in the motivation of the education sector and the improvement of the social status of the teacher as an intellectual and leader of opinion. The analysis of the specificity of the information society and its determinatory impact on the individual provides grounds for identifying modern culture as a culture of lost opportunities. Thus, the main cause of disorientation and ignorance of a person is not the lack of information, but the lack of motivation. Therefore, the fundamental principles of anthropotechnical turn are productive in solving pressing problems of our time. (shrink)

t. 1. Dialog s V. V. Davydovym -- t. 2. Nereshennye problemy razvivai︠u︡shchego obrazovanii︠a︡.

-- v. 2. Pami︠a︡ti Vitalii︠a︡ Ivanovicha Svint︠s︡ova.